我一直都在引用以前寄给歇洛克·福尔摩斯的报告。可是叙述到这里，我又不得不放弃这种方法，再度依靠我的回忆，借助于我当时的日记了。随便几段日记就能使我想起那些详尽无遗的、深印在我记忆之中的情景。好吧，我就从我们在沼地里徒劳无功地追捕了一阵逃犯和经历了那次奇遇的那个早晨谈起吧。
Досі я міг цитувати звіти, які надсилав Шерлоку Холмсу в перші дні свого перебування в замку Баскервілів. Тепер же я дійшов у своїй розповіді до тієї межі, де змушений облишити цей метод і знову покластися на пам'ять, допомагаючи їй щоденником, який вів увесь час. Кілька уривків з нього дозволять мені підійти до подій, які до останньої дрібниці закарбувалися в моїй голові. Отож я розповідатиму далі, розпочавши з ранку, що настав після нашої невдалої погоні за каторжником, та інших дивних подій на пустищі.
十月十六日——今天是个阴晦多雾、细雨蒙蒙的日子。房子被滚滚而来的浓雾重重包围起来，可是浓雾也不时上升，露出荒漠起伏的沼地来，山坡上有纤细的如同缕缕银丝似的水流，远处突出的岩石的湿漉漉的表面，被天光照得闪闪烁烁，由表及里都沉浸在阴郁的气氛之中。昨夜的惊恐在准男爵的身上产生了恶劣的影响；我感到心情沉重，有一种危险迫在眉睫的感觉——而且是一种始终存在的危险，由于我形容不出来，所以也就显得特别可怕。东西
16 жовтня. Нудний туманний день, сіється дрібний дощ. Над баскервільським замком низько пливе громаддя важких хмар, час від часу вони трохи піднімаються, і тоді стає видно похмуре й горбкувате пустище, пагорби з тонкими сріблястими жилами на схилах, валуни віддалік, які починають блищати, коли на їхні мокрі боки падає світло. Сумно і надворі, і в будинку. Баронет усе ще перебуває в похмурому гуморі після нічних переживань. У мене теж якийсь тягар на серці, я постійно відчуваю, що мені загрожує небезпека, ще жахливіша від того, що я не можу визначити, звідки вона на мене насувається.
难道我这种感觉是毫无来由的吗？只要考虑一下连续发生的这一长串意外的事件就会明白，这些都说明在我们的周围正进行着一件有计划的罪恶活动。这庄园的前一个主人的死，分毫不爽地应验了这家族中的传说的内容，还有农民们一再声称的在沼地里出现的怪兽。我曾两次亲耳听到了很象是一只猎狗在远处嗥叫的声音，这竟会是真正超乎自然的事？ 简直是既不可信也不可能。一只魔犬，可是又留下了爪印，又能嗥叫冲天，这实在是不可想象的事。斯台普吞可能会信这套鬼话，摩梯末也可能；可是如果我还能算是稍具常识的话，无论如何我也不能相信这样的事。如果我自己对此也信以为真的话，那就无异于甘心把自己降低到这些可怜的庄稼人的水平。他们把那狗说成妖魔鬼怪还不够，甚至还把它形容成口、眼都向外喷着地狱之火。福尔摩斯决不会听信这些异想天开的说法，而我则是他的代理人。我就两次在沼地里听到过这种叫声。可是事实终归是事实啊，假如真的有什么大猎狗跑到沼地上来的话，那就一切都好解释了。可是这样一只猎狗能藏到什么地方去呢？它到哪里去找吃的呢？它是从哪里来的呢？白天为什么没有人看到它呢？不可否认，不管是合乎自然法则的解释或是不合乎自然法则的解释，现在都同样地难于说得通。暂且先放下这只猎狗不提，那么在伦敦发现的那个“人”总是事实啊！马车里的那个人，还有警告亨利爵士不要到沼地来的那封信，这至少是真的吧。这可能是个要保护他的朋友干的事，但也同样可能是个敌人干的事。那个朋友或敌人现在究竟在哪里呢？他是仍旧在伦敦呢，还是已经跟踪我们到了这里呢？他会不会……会不会就是我所看到的在岩岗上站着的那个陌生人呢？
А хіба я не маю підстав почувати себе саме так? Візьміть до уваги довгий ланцюг подій, які геть усі вказують на існування якихось зловісних сил, що діють навколо нас. У цьому ланцюзі і смерть останнього хазяїна баскервільського замку, яка сталася точно за обставин, зазначених у сімейних переказах, і непоодинокі розповіді селян про появу в пустищі якоїсь дивної істоти. Двічі я сам на власні вуха чув звуки, схожі на далекий собачий гавкіт. Неймовірно, неможливо, щоб вони перебували поза межами дії звичайних законів природи. Примарний собака, який залишає цілком матеріальні сліди і сповнює повітря виттям,— ні, про таке не можна й помислити. Степлтон, а також Мортімер вірять, можливо, у цей забобон, але якщо я маю хоч одну добру якість,— то це здоровий глузд, і ніщо не переконає мене перейти в їхню віру. Зробити так означало б опуститися до рівня селян, яким мало звичайного лютого собаки, їм ще обов'язково треба, щоб у того собаки з пащі й очей бурхало пекельне полум'я. Холмс не захотів би навіть слухати про подібні химери, а я тут є його довіреною особою. Проте факти залишаються фактами: я сам двічі на власні вуха чув у пустищі це виття. І якщо там справді ганяє величезний собака, то все стає зрозумілим. Але де такий собака ховається, де знаходить собі їжу, звідки він прибіг, як це виходить, що ніхто не бачить його вдень? Доводиться визнати, що пояснити все це природними причинами майже так само важко, як і якимись іншими. І потім, якщо навіть не брати собаку до уваги, залишаються чиїсь підступи в Лондоні, чоловік у кебі, а також лист, в якому сера Генрі застерігали відносно пустища. У всякому разі, тут немає нічого неприродного, хоч докласти до цього рук міг як друг, намагаючись захистити баронета, так і ворог. Де він тепер, цей друг чи ворог? Зостався в Лондоні чи приїхав сюди слідом за нами? Невже... Невже той незнайомий на гранітній вершині пагорба — це він?
确实是我只看到了他一眼，可是有几点我是可以肯定的。 他绝不是我在这里所见到过的人，而我现在和所有的邻居都见过面了。那身形远比斯台普吞高得多，也远比弗兰克兰为瘦。说不定可能是白瑞摩，可是我们已把他留在家里了，而且我可以肯定，他是不会跟踪我们的。这样说，一定还有一个人在尾随着我们，正如同有一个陌生人在伦敦尾随我们一样，我们一直也未能把他甩掉。如果我们能抓住那个人的话，那么，我们的一切困难就都迎刃而解了。为了达到这一目的，我现在非得全力以赴不可。
Щоправда, я бачив його тільки мигцем, проте в дечому можу заприсягтися. Він не належить до тих, кого я тут зустрічав, а я вже знаю всіх наших сусідів. На зріст він вищий за Степлтона і набагато худіший від Френкленда. То міг би бути Беррімор, але ми залишили його в баскервільському замку, і він, я впевнений, не подався слідом за нами. Отже, так само як це було в Лондоні, тут нас і далі вистежує якийсь незнайомець. Здихатися його нам не пощастило. Якби мені вдалося знайти цього чоловіка, тоді всі ускладнення для нас нарешті закінчились би. А тому всі свої зусилля я повинен спрямувати на це.
我的第一种想法是打算把我的整个计划都告诉亨利爵士；第二种想法，我认为也是最聪明的想法，那就是自己干自己的，尽量不和任何人谈起。他显得沉默而茫然，那沼地的声音已使他的神经受到了不可思议的震惊，我不愿再以任何事情来加深他的焦虑，为了达到自己的既定目的，我就必须采取单独的行动了。
Першим моїм бажанням було розповісти про свій план серові Генрі. Та добре поміркувавши, я дійшов набагато розумнішої думки — грати у свою власну гру і менше молоти язиком. Сер Генрі мовчить, до всього неуважний. Оте виття в пустищі неабияк вплинуло на його нерви. Я нічого йому не казатиму, щоб не посилювати його неспокій, але вживу своїх власних заходів для досягнення поставленої мети.
今天早饭之后，我们又出了一件小事。白瑞摩要求和亨利爵士单独谈话，他俩在爵士的书房里关起门来待了一会。我坐在弹子房里不止一次听到谈话的声音变得高了起来，我很明了所谈的是什么问题。过了一会儿，准男爵就打开房门叫我进去了。
Сьогодні вранці після сніданку у нас розігралася невеличка сценка. Беррімор попросив у сера Генрі дозволу поговорити з ним, і вони ненадовго усамітнились у хазяйському кабінеті. Сидячи в більярдній, я кілька разів чув, як вони підвищували голоси, і чудово уявляв, про що йде мова. За якийсь час баронет відчинив двері й покликав мене.
“白瑞摩认为他有一点不满之处，”他说道，“他认为在他自愿地把秘密告诉我们之后，我们就去追捕他内弟的这种做法是不公平的。”
— Беррімор на нас ображений,— сказав сер Генрі. — Він вважає, що ми повелися нечесно, побігши полювати на його шуряка, чию таємницю він нам відкрив з власної волі.
管事的站在我们的面前，面色很苍白，可是很镇定。
Дворецький стояв перед нами дуже блідий, але тримав себе в руках.
“也许我说话太过火了一些，爵爷，”他说道，“如果是这样的话，我就求您宽恕。但是，在今晨我听见你们两位回来并得知你们是去追捕塞尔丹的时候，确实感到非常吃惊。这个可怜的家伙，不用我再给他添什么麻烦就已经够他苦斗一阵的了。”
— Я, можливо, трохи погарячкував, сер,— сказав він,— і якщо це так, то тоді мені слід вибачитися. Водночас я був дуже здивований, коли почув, що ви, двоє джентльменів, повернулися вранці з пустища, й дізнався про ваше полювання на Селдена. Бідоласі й так доводиться скрутно, не вистачає ще, щоб я когось пускав по його сліду.
“如果你真是自愿地告诉了我们的话，也许事情就不会这样了，”准男爵说道，“但实际情况却是当你，或者还不如说是当你太太被迫不得不说的时候才告诉我们的。”
— Якби ви розповіли все з власної волі, то це була б зовсім інша річ,— відповів баронет,— а насправді ви заговорили, точніше, заговорила ваша дружина, тільки тоді, коли на вас натиснули, і ви нічого іншого зробити не могли.
“我真没有想到您竟会利用了这一点，亨利爵士……我真没想到。”
— Я не припускав, що ви скористаєтеся з цього, сер Генрі, аж ніяк не припускав.
“这个人对社会说来是个危险。在沼地里到处都是孤立无援的人家，而他又是个无法无天的人，只要看他一眼，你就能明白这一点了。比如说，你就看斯台普吞先生的家吧，就只有他一个人保护家。除非塞尔丹重新被关进监狱，否则谁也不会感到安全。”
— Селден небезпечний для суспільства. У пустищі людських осель обмаль, стоять вони далеко одна від одної, а він такий, що ні перед чим не зупиниться. Досить лише глянути на його обличчя, щоб зрозуміти це. Візьміть, наприклад, будинок містера Степлтона: єдиний його захисник — це сам хазяїн. Ніхто не може почувати себе в безпеці, поки злочинець не опиниться за ґратами.
“他绝不会闯进任何人家的，爵爷，这一点我可以向您保证。反正他在这里再不会骚扰任何人了，我向您保证，亨利爵士，过不了几天就可做好必要的安排，他就要去南美了。看在上帝的面上，爵爷，我恳求您不要让警察知道他还在沼地里。在那里他们已经放弃了对他的追捕了，他可以一直安静地藏到准备好船只的时候为止。您若告发了他，就一定要使我和我的妻子遭到麻烦。我恳求您，爵爷，什么也不要和警察说。”
— Селден ні до кого в будинок не полізе, сер. У цьому я вам присягаюсь. В Англії він більше нікому не завдасть лиха. Запевняю вас, сер Генрі, за кілька днів буде зроблено всі необхідні приготування, і він вирушить у Південну Африку. Заради Бога, сер, благаю вас не повідомляти поліцію про те, що Селден усе ще в пустищі. Полювати тут на нього вже перестали, отож він може спокійно ховатися, чекаючи, коли буде знайдено потрібний йому пароплав. Виказавши його, ви накличете на мою дружину й на мене великі неприємності. Благаю вас, сер, не звертайтесь до поліції.
“你看怎么样，华生？”
— А ви що скажете, Вотсоне?
我耸了耸肩。“如果他能安全地离开这个国家，那就能给纳税人减去一桩负担呢。”
Я знизав плечима:
— Якщо він без перешкод зникне з Англії, платникам податків стане легше.
“可是他会不会在临走以前搞谁一家伙呢？”
— А раптом він пограбує кого-небудь перед від'їздом?
“他不会这样发疯的，爵爷，他所需要的一切东西我们都给他准备齐全了。他若再犯一次罪就会暴露他的藏身之所了。”
— Ні, сер, він ніколи не піде на таке божевілля. Ми забезпечили його всім необхідним. Вчинити злочин означало б для нього показати, де він ховається.
“这倒是实话，”亨利爵士说道，“好吧，白瑞摩……”
— Це правда,— мовив сер Генрі. — Добре, Берріморе...
“上帝祝福您，爵爷，我从心眼里感激您！如果他再度被捕的话，我那可怜的妻子一定要活不成了。”
— Нехай благословить вас Бог, сер, дякую вам від усього серця! Якби Селдена знову впіймали, мою нещасну дружину це вбило б.
“我想咱们这是在怂恿助成一件重大的罪行吧，华生？可是在听了他刚才说的那些话以后，我觉得好象已经不能再检举那人似的，算了吧！好吧，白瑞摩，你可以走了。”
— Як на мене, Вотсоне, то зараз ми допомагаємо здійснити карний злочин. Але після всього, що ми тут почули, я чомусь не почуваю себе здатним виказати цього чоловіка, отож покінчимо з цим. Гаразд, Берріморе, ви можете йти.
那人一边断断续续地说了些感谢的话，一边转过身去，可是他犹豫一下之后又回转身来。
Промовивши уривчастим голосом кілька вдячних слів, дворецький пішов був до дверей, але зупинився й повернув назад.
“您对我们太好了，爵爷，我愿尽我所能地来报答您。我知道一件事，亨利爵士，也许我早就该说出来了，可是这还是在验尸之后很久我才发现的。关于这件事我还没有向任何人提过，这是一件和查尔兹爵士的死有关的事。”
— Ви так добре до нас поставилися, сер, що мені хочеться зробити для вас усе, що я можу. Мені дещо відомо, сер Генрі, і, мабуть, я розповів би все раніше, але про ці речі я дізнався вже потім, коли слідство було закінчено. Я нікому ні про що й словом не прохопився. Мова йде про смерть сера Чарльза. Ми з баронетом схопилися на ноги.
准男爵和我两个人都站了起来。“你知道他是怎么死的吗？”
— Вам відомо, як він помер?
“不，爵爷，这个我可不知道。”
— Ні, сер, цього я не знаю.
“那么，你知道什么呢？”
— А що ж тоді вам відомо?
“我知道当时他为什么站在那门旁，那是为了要和一个女人会面。”
— Я знаю, чому він був біля хвіртки так пізно. Щоб зустрітися з жінкою.
“去和一个女人会面！他？！”
— Щоб зустрітися з жінкою? Сер Чарльз?
“是的，爵爷。”
— Так, сер.
“那个女人叫什么？”
— І як її звуть?
“她的姓名我没法告诉您，爵爷，可是，我可以告诉您那姓名的字头。她那姓名的字头是Ｌ．Ｌ．”
— Цього я не знаю, сер, але перші літери імені й прізвища сказати можу: «Л. Л.».
“这你是怎么知道的，白瑞摩？”
— Звідки це вам відомо, Берріморе?
“啊，亨利爵士，您伯父在那天早晨收到了一封信。他经常收到很多信件，因为他是个闻名的人物，而且还以心地善良著称，因此，无论是谁，在发生困难的时候，都喜欢求助于他。可是那天早晨，碰巧只有那一封信，所以引起了我特别的注意。那信是从库姆·特雷西地方寄来的，而且是女人的笔迹。”
— Ваш дядечко, сер Генрі, одержав того ранку листа. Їх надходило до нього кожного дня багато, бо чоловік він відомий, мав добре серце, а тому кожний, хто опинявся у скруті, охоче звертався до нього по допомогу. Але трапилося так, що того ранку був лише один лист, тому я й звернув на нього увагу. Він надійшов з Кумбі-Трейсі, а адресу було написано жіночим почерком.
“嗯？”
— А що було далі?
“啊，爵爷，要不是因为我太太的关系，我决不会想起这件事来的，也许我永远也想不起来了呢。刚刚几个礼拜以前，在她清理查尔兹爵士的书房的时候——从他死以后还一碰也没碰过呢——在炉格后面发现了一封烧过的信纸的灰烬。信已大部烧焦，碎成小片，只有信末的一小条还算完整，字迹在黑地上显得灰白，还可以看得出来。看来很象是信末的附笔，写的是：‘您是一位君子，请您千万将此信烧掉，并在十点钟的时候到栅门那里去。’下面就是用Ｌ．Ｌ．这两个字头签的名。”*
— Ну, сер, далі я про той лист взагалі перестав думати і ніколи б про нього більше не згадав, якби не моя дружина. Кілька тижнів тому вона взялася прибрати в робочому кабінеті сера Чарльза — після його смерті туди ще ніхто не заходив — і знайшла в глибині каміна залишки спаленого листа. Більша його частина перетворилася на попіл, але малесенький клаптик, краєчок сторінки, вцілів, і написане ще можна було прочитати, хоч чорнило й посіріло від вогню. Як на нашу думку, то був постскриптум в кінці листа, і в ньому говорилося: «Благаю вас, благаю як джентльмена, спаліть цього листа і будьте біля хвіртки о десятій годині». Внизу стояли ініціали «Л. Л.».
“那张字条还在你那儿吗？”
— Цей клаптик паперу у вас?
“没有了，爵爷，我们一动，它就粉碎了。”
— Ні, сер, він розсипався на порох у мене в руках.
“查尔兹爵士还收到过同样笔迹的信件吗？”
— А до того сер Чарльз одержував листи, написані таким же почерком?
“噢，爵爷，我并没有特别注意他的信件。只是因为这封信是单独寄来的，所以我才注意到了它。”
— Не знаю, сер, я не звертав особливої уваги на його листи. Я й до цього листа не дуже придивлявся, просто того дня він був єдиним.
“你也弄不清Ｌ．Ｌ．是谁吗？”
— А ви не здогадуєтеся, хто це «Л. Л.»?
“弄不清，爵爷，我比您知道得并不多。可是我想，如果咱们能够找到那位女士的话，那么关于查尔兹爵士的死，咱们就会多知道些情况了。”
— Ні, сер. Так само, як і ви. Але, гадаю, якби нам пощастило знайти цю леді, ми дізнались би про смерть сера Чарльза набагато більше.
“我真莫名其妙，白瑞摩，这样重要的情况你怎么竟会秘而不宣？”
— Не розумію вас, Берріморе, як ви додумалися приховати таку важливу інформацію!
“噢，爵爷，那正是我们自己的烦恼刚刚到来之后。还有就是，爵爷，我们两人都很敬爱查尔兹爵士，我们不能不考虑到他对我们的厚意。我们认为把这件事兜出来对我们那位可怜的主人并没有什么好处，再加以这问题还牵连到一位女士，当然就更该小心从事了。即使是在我们当中最好的人……”
— Розумієте, сер, зразу ж після того як ми знайшли лист, нас спіткало власне лихо. Та й сера Чарльза ми з дружиною дуже любили, бо він стільки для нас зробив. Отож якби ми й почали ворушити минуле, серові Чарльзу це все одно не допомогло б, а коли в справі замішано жінку, треба бути особливо обережним. Навіть найкращі з нас...
“你以为这一点会有伤他的名誉吗？”
— Ви подумали, що це може завдати шкоди його репутації?
“嗯，爵爷，我想这总不会有什么好结果的。可是您现在对我们这样好，使我觉得，如果我不把这件事的全部情况都告诉您，那我就太对不起您了。”
— Я подумав, сер, що нічого доброго це дати не може. Але сьогодні ви повелися з нами дуже доброзичливо, і з мого боку було б негарно не сказати вам усього, що я знаю.
“好极了，白瑞摩，你可以走了。”当管事的走了以后，亨利爵士转身向我说道，“喂，华生，您对这新发现怎么看法？”
— Дуже добре, Берріморе, ви можете йти.
Коли дворецький вийшов, сер Генрі повернувся до мене.
— Ну, Вотсоне, що ви думаєте про цей новий промінь світла?
“好象又是一个难解的问题，弄得比以前更加使人莫名其妙了。”
— Від нього темрява, здається, стала ще густішою.
“我也是这样想呢，可是只要咱们能够查明Ｌ．Ｌ．这个人，可能就会把整个问题都搞清楚了。咱们能得到的线索就是这么多了，咱们已经知道，有人了解事情的真相，只要能找到她就好了。您认为咱们应当从何着手呢？”
— Я теж так вважаю. Але якби нам пощастило знайти цю «Л. Л.», усе прояснилося б. Та ми знаємо вже чимало. Знаємо, що існує жінка, якій відомо саме те, що нас цікавить, і нам треба лише знайти її. Що, на вашу думку, нам слід тепер зробити?
“马上将全部经过告诉福尔摩斯，这样就能把他一直在寻找的线索供给他了。如果这样还不能把他吸引到这里来，那才真是怪事呢。”
— Негайно написати про все Холмсу. Це дасть йому той ключ, який він намагався знайти. Я майже впевнений, що він зразу ж сюди приїде.
我马上回到自己的屋里去，给福尔摩斯写了关于今早那次谈话的报告。我很清楚，他最近很忙，因为从贝克街寄来的信很少。写得也短，对于我所供给他的消息也没有提出什么意见，而且更难得提到关于我的任务。无疑的是他的精神已全部贯注在那封匿名恐吓信的案件上面了。可是，事情的这种新的进展，定会引起他的注意并能恢复他对这个案子的兴趣的。他现在若是在这里有多好啊。
Я пішов до себе й написав Холмсу докладний звіт про цю вранішню розмову. Останнім часом мій друг, наскільки я розумію, дуже заклопотаний, бо листи, які я одержую з Бейкер-стріт, тепер нечисленні й короткі, інформація, яку я йому дав, у них ніяк не коментується, а мета мого приїзду сюди згадується лише побіжно. Очевидно, справа про шантаж забирає в нього всі сили. А проте нові факти неодмінно привернуть його увагу, в ньому знову заговорить цікавість до тутешніх подій. Як би мені хотілося, щоб він був тут!
十月十七日——今天大雨终日，浇得常春藤唰唰作响，房檐水滴沥沥。我想起了那个身处荒凉、寒冷而又无遮无盖的沼地里的逃犯。可怜的人啊！不管他犯的是什么罪，他现在所吃的苦头，也总算赎了他的罪了。我又想起了另一个人—— 马车里的那个面孔，月亮前面的那个人影，那个隐蔽的监视者和不可解的人——难道他也暴身于倾盆大雨之中吗？傍晚时分，我穿上了雨衣雨鞋，在湿软的沼地里走出去很远，心里充满着可怕的想象，雨打在我的脸上，风在我的耳旁呼哨。
但求上帝援助那些流落在大泥潭里的人吧，因为连坚硬的高地都变成了泥淖了。我终于找到了那黑色的岩岗，就是在这岩岗上，我看到过那个孤独的监视人，我从它那嵯峨的绝顶，一眼望到远近一无树木的阴惨的高地。暴风夹杂着大雨，刷过赤褐色的地面，浓重的青石板似的云层，低低地悬浮在大地之上，又有绺绺的灰色残云，拖在奇形怪状的山边。在左侧远处的山沟里，巴斯克维尔庄园的两座细长的塔楼，隔着雾气，半隐半现地矗立在树林高处。除了那些密布在山坡上的史前期的小房之外，这要算是我所能见到的唯一的人类生活的迹象了。哪里也看不到两晚之前我在同一地点所见到过的那个孤独的人的踪影。
17 жовтня. Сьогодні цілий день ллє дощ, вода біжить з даху й шурхотить у листі плюща на стіні. Згадався каторжник у похмурому, холодному пустищі, де ніде сховатися від дощу. Нещасний! Хоч би які були вчинені ним злочини, зараз йому доводиться скрутно, і це певною мірою спокутує його провину. А потім я подумав ще про одного чоловіка — обличчя у віконечці кеба, постать на тлі Місяця. Він, цей невидимий підглядач, людина з темряви, також бродить у цю зливу просто неба? Ввечері я надів плащ і подався далеко в глиб залитого водою пустища, яке моя уява наповнила якимись небезпечними тінями, а дощ періщив мені в обличчя й у вухах свистів вітер. Нехай боронить Бог того, хто забреде тепер у велику Грімпенську трясовину, бо навіть гориста частина пустища перетворюється на грузьке болото. Я знайшов чорний скелястий пагорб, на якому бачив напередодні самотню постать підглядача, і з його кам'янистої вершини оглянув невисоке голе плато. Його жовтувато-коричневою поверхнею прокочувалися шквали дощу, над землею низько слалися важкі свинцеві хмари, сповзаючи сірими вінками із схилів химерних на вигляд пагорбів. Далеко-далеко в улоговині по ліву руку від мене піднімалися над деревами ледве видні в тумані дві вузькі вежі замку Баскервілів. Це була єдина ознака існування тут людського життя, якщо не брати до уваги доісторичних халуп, густо розкиданих по схилах горбів. І ніде жодних слідів самотнього чоловіка, якого я бачив на цьому самому місці дві ночі тому.
当我走回去的时候，摩梯末医生赶了上来，他驾着他那辆双轮马车，走在一条通向边远的弗欧麦尔农舍的坎坷不平的沼地小路上。他一向非常关心我们，几乎没有一天他不到庄园来看看我们过得好不好。他一定要我上他的马车，所以我就搭他的车回家了。我知道他近来由于那只小长耳獚犬的失踪而非常烦恼；那小狗自从有一次乱跑跑到沼地里去以后，一直没有回来。我尽可能地安慰了他，可是我一想起了格林盆泥潭里的小马，也就不再幻想他会再见到他的小狗了。
Коли я повертався назад, мене наздогнав доктор Мортімер, який їхав у бідці вибоїстим путівцем з боку віддаленої ферми Фаулмайєр. Весь час він був дуже до нас із сером Генрі уважний, не минало й дня, щоб він не завітав у баскервільський замок і не поцікавився, як ми ся маємо. Доктор посадив мене в бідку й підвіз додому. Він дуже стурбований тим, що зник його малий спанієль. Собака побіг у пустище й не повернувся. Я заспокоював його, як тільки міг, проте з голови мені не йшов поні, що потонув у Грімпенській трясовині, отож не думаю, що доктор Мортімер побачить свого спанієля знов.
“我说，摩梯末，”当我们在崎岖不平的路上颠簸摇晃着的时候我说，“我想在这里凡是乘马车能到达的住家，您很少有不认识的人吧。”
— До речі, Мортімере,— сказав я, підскакуючи разом з ним на вибоях путівця,— мабуть, у радіусі ваших поїздок майже немає людей, яких би ви не знали?
“我想，简直没有。”
— Думаю, таких зовсім немає.
“那么，您能不能告诉我，哪些女人的姓名的字头是Ｌ．Ｌ．呢？”
— Чи не можете ви мені в такому разі сказати ім'я і прізвище жінки, ініціали якої «Л. Л.»?
他想了几分钟。
Доктор на кілька хвилин замислився.
“不能，”他说道，“有几个吉卜赛人和作苦工的我就不知道，而在农民或是乡绅之中没有一个人的姓名的字头是这样的。哦，等一等，”他停了一下之后又说，“有一个劳拉·莱昂丝——她那姓名的字头是Ｌ．Ｌ．——可是她住在库姆·特雷西。”
— Ні,— відповів він нарешті. — Правда, тут є трохи циган і наймитів, про яких я нічого не можу сказати, а серед хуторян і джентрі ні в кого таких ініціалів немає. Е ні, зачекайте,— додав він по паузі,— є ще Лора Лайонз, бачите, ініціали «Л. Л.», але вона живе в Кумбі-Трейсі.
“她是谁啊？”我问道。
— А хто вона така? — спитав я.
“她是弗兰克兰的女儿。”
— Дочка Френкленда.
“什么！就是那个老神经弗兰克兰吗？”
— Що! Дочка цього старого дивака?
“正是，她和一个到沼地来画素描的姓莱昂丝的画家结了婚。可是，他竟是个下流的坏蛋，他遗弃了她。根据我所听到的情况判断，过错可能并不完全在于一方。任何有关她的事，她父亲决定一律不管，因为她没有得到父亲的同意就结了婚，也许还有其他原因。由于这放荡的老家伙和女儿之间的不和，弄得这女子陷入了窘迫的境地。”
— Саме так. Вона вийшла заміж за художника на прізвище Лайонз, який приїжджав сюди на етюди. Він виявився негідником і покинув її. Але провину за це, з того, що я чув, не можна покласти цілком на когось одного з них. Батько відмовився від неї, бо вона вийшла заміж без його згоди, а, можливо, також і з деяких інших причин. Таким чином, обидва гріховоди — і старий, і молодий — дали молодій жінці ковтнути лиха.
“那她怎么生活呢？”
— А з чого вона живе?
“我想老弗兰克兰会给她一些资助的，可是不可能多，因为他自己的那些乱事已经把他拖累得相当够受了。不管她是如何的罪有应得，总不能让她不可救药地趋于堕落啊。她的事传出去以后，此地有些人就设法帮助她，使她能过正当的生活。斯台普吞和查尔兹都帮了忙，我也给过一点钱，为的是让她作起打字的营业来。”
— Старий Френкленд, я так думаю, дає їй дещо на утримання, звичайно, небагато, бо його власні справи неабияк занепали. Та хоч би на що вона заслуговувала, не можна було дозволити їй безнадійно опускатися дедалі нижче. Її історія стала тут відомою, і люди трохи допомогли чесно заробляти на прожиття. Серед них був Степлтон, а також сер Чарльз. Я теж дещо їй вділив. Ми робили це для того, щоб вона навчилася друкувати на машинці.
他想知道我问这些问题的目的何在，可是我没法满足他的好奇心，并没有告诉他许多，因为我没有理由对随便任何人都给以信任。明早我要到库姆·特雷西去。如果我能见到那位名声暧昧的劳拉·莱昂丝太太的话，就会把为弄清这一连串神秘莫测的事情所做的调查工作大大地向前推进一步了。我一定发展到象蛇一样地聪明了，因为当摩梯末追问到很不便回答的时候，我就随便地问了问他弗兰克兰的颅骨属于哪一种类型。这样一来，一直到抵达目的地为止，除了头骨学之外就什么也听不到了。我总算没有白和歇洛克·福尔摩斯相处了这么多年。
Мортімер хотів дізнатися, чому я питаю його про все це, і мені пощастило задовольнити його цікавість, сказавши не надто багато, бо нам немає ніякої рації комусь довіряти. Завтра вранці я подамся в Кумбі-Трейсі, і якщо мені вдасться побачити місіс Лауру Лайонз, цю даму з сумнівною репутацією, буде зроблено великий крок до того, щоб пролити світло бодай на одну подію в ланцюзі таємниць. Я стаю справді мудрим як змій, бо коли Мортімер зовсім був притис мене своїми запитаннями, я ніби випадково поцікавився в нього, до якого типу належить череп Френкленда, після чого решту шляху слухав лекцію з краніології. Отож роки, проведені з Холмсом, не минули для мене марно.
在这狂风暴雨的阴惨的天气里，只有一件值得记载的事。 那就是我刚才和白瑞摩的谈话，他又给了我一张能在适当的时候亮出来用的有力的好牌。
Цього непогожого, тоскного дня відбулася ще одна подія, яку я повинен описати. Маю на увазі мою останню розмову з Беррімором, яка дає мені в руки сильну карту,— коли настане слушний час, я з неї піду.
摩梯末留下来吃了晚饭，饭后他和准男爵两人玩起牌来。 管事的到书房来给我送咖啡，我乘机问了他几个问题。
Мортімер залишився в нас на обід, після якого вони з баронетом грали в екарте. Дворецький приніс мені каву в бібліотеку, і я скористався з нагоди, щоб поставити йому кілька запитань.
“啊，”我说道，“你那好亲戚已经走了呢？还是仍然隐藏在那里？”
— Ну що,— спитав я , — поїхав уже ваш дорогоцінний родич чи все ще десь ховається?
“我不知道，先生。但愿他已经走了，因为他在这里只能给人添麻烦。从我最后一次给他送了食物之后，再没有听到过关于他的情况，那已是三天以前的事了。”
— Не знаю, сер. Господи, та хоч би вже поїхав, бо тут від нього самі тільки неприємності! Я навіть не чув про нього, відколи востаннє відніс йому в пустище їжу, а це було три дні тому.
“那一次你看到他了吗？”
— А тоді ви його бачили?
“没有，先生，可是当我再到那里去的时候，食物已经不见了。”
— Ні, сер, але їжі на місці не було, коли я на другий день туди пішов.
“那么说，他一定还在那里呢？”
— Отже, він ще там?
“先生，除非是被另外那个人拿去，否则您一定会认为他还在那儿呢。”
— Та треба думати, що так, сер, якщо тільки їжу не взяв отой другий.
我坐在那里，咖啡还没有送到嘴边就又盯住他问道：
Моя рука з чашкою кави завмерла на півдорозі, а я витріщився на Беррімора.
“那么说，你是知道还有另外一个人罗？”
— Ви знаєте, що там ще хтось?
“是的，先生，在沼地里还有另外一个人。”
— Так, сер, у пустищі переховується ще один чоловік.
“你见到他了吗？”
— Ви його бачили?
“没有，先生。”
— Ні, сер.
“那你怎么知道的呢？”
— Тоді звідки ви про нього знаєте?
“是塞尔丹告诉我的，先生，在一星期以前或是更早一些的时候。他也在藏着呢，可是据我估计他并不是逃犯。这些事我真伤脑筋，华生医生——我和您坦白地说吧，先生，这些事真让我伤脑筋。”他突然带着真挚热切的情感说道。
— Мені говорив про нього Селден, сер, з тиждень чи більше тому. Той чоловік теж ховається, але він, наскільки я зрозумів, не каторжник. Мені це не подобається, докторе Вотсоне, відверто вам кажу: не подобається! — з несподіваною щирістю раптом вихопилося в нього.
“现在，你听我说，白瑞摩！我只是为了你的主人，否则对于这样的事我是毫无兴趣的。我到这里来除了帮助他之外，没有其他目的。坦白地告诉我吧，究竟是什么使你这样伤脑筋呢？”
— Послухайте мене, Берріморе! Мене ніщо, крім інтересів вашого хазяїна, тут не цікавить. Я приїхав сюди з єдиною метою — допомогти йому. Скажіть мені чесно, що саме вам не подобається.
白瑞摩犹豫了一会儿，似乎是后悔不该冲口说出或是感觉难以用言语表达自己的感情。
Беррімор якусь хвилину вагався, наче шкодуючи про власну нестриманість чи не знаходячи слів, щоб висловити свої почуття.
“就是这些不断发生的事，先生，”他终于对着被雨水冲刷着的向沼地而开的窗户挥舞着手喊了起来，“我敢肯定那里在进行着暗杀的勾当，正在酝酿着一个可怕的阴谋！先生，我真希望亨利爵士能回到伦敦去呢。”
— Та все, що там відбувається! — нарешті вигукнув він, махнувши рукою в бік залитого дощем вікна, яке виходить на пустище. — Я ладен заприсягтися: десь там іде підла гра, затівається чорний злочин. Ах, який би я був радий, сер, якби побачив, що сер Генрі повертається в Лондон!
“可是，使你这样惊恐不安的有什么事实根据呢？”
— Але що саме так вас непокоїть?
“您看查尔兹爵士的死！就拿验尸官所说的那些话来说，就已经够糟糕的了。您再看夜间沼地里的怪声，日落之后，就是您给多少钱也没有人肯从沼地里走过去。还有藏在那里的那个人，他在那里窥伺等待着！他等待什么呢？用意又是什么呢？所有这些，对巴斯克维尔家的任何人说来，都绝不是什么好兆。到亨利爵士的新仆人们来接管庄园的那一天，我是会很乐于离开这一切的。”
— А ви згадайте смерть сера Чарльза! І хоч би що казав слідчий, то була погана смерть. Послухайте, які звуки лунають у пустищі вночі. Ніхто після заходу сонця туди не піде, навіть якщо за це платитимуть гроші. А отой незнайомий, що там ховається, стежачи за кимось і чогось чекаючи? Чого саме? І що це все означає? А це означає, що всім, хто носить ім'я Баскервілів, буде кепсько, і я з превеликою радістю покину це місце того самого дня, коли нові слуги сера Генрі візьмуть на себе турботи про баскервільський замок.
“可是关于沼地里的这个陌生人，”我说道，“你能告诉我些什么吗？塞尔丹说过什么？他找到了他的藏身之所或是发现了他正在干什么吗？”
— До речі, про незнайомого,— мовив я . — Ви можете що-небудь розповісти про нього? Що казав Селден? Він знає, де той ховається або що робить?
“塞尔丹看到过他一两次，可是他是个很阴险的家伙，什么情况也不肯暴露。起初他想那人是个警察，可是不久他发现了那人自己另有计划。据他看来，那人象是个上流人物，可是他弄不清楚他究竟在干些什么。”
— Селден бачив його двічі чи тричі, але той чоловік — битий жак, і моєму родичу не вдалося чогось про нього довідатися. Спочатку Селден вважав, що то поліцейський, але швидко збагнув: незнайомий має на меті щось інше. Наскільки Селден зрозумів, це якийсь джентльмен, але що саме той робить у пустищі, для нього лишилося загадкою.
“他说过那人住在什么地方吗？”
— А де він переховується?
“在山坡上古老的房子里——就是那古代人住过的小石头房子。”
— Селден каже, що в старих оселях на схилі пагорба — в отих кам'яних хижах, де колись жили первісні люди.
“可是他吃饭怎么办呢？”
— А що він їсть?
“塞尔丹发现有一个为他服务的小孩，给他送他所需要的东西。我敢说，那小孩是到库姆·特雷西去弄他需要的东西的。”
— Селден з'ясував, що в незнайомого є хлопець, який носить йому все необхідне. Мені навіть здається, що цей посланець ходить по харчі в Кумбі-Трейсі.
“好极了，白瑞摩。这个问题咱们改日再深谈吧。”管事的走了以后，我透过模糊的窗玻璃，望着外面奔驰的云朵，和那被大风横扫的树顶联成的高低不一的轮廓线。这样的夜晚在室内就已够险恶的了，在沼地的一栋石屋里是什么味道就更不用说了。多么强烈的恨才能使一个人在这种时候潜藏在那样的地方！究竟是什么样的深远和急不可待的目的才使得他如此不辞辛劳！看来使我困扰万分的问题的中心就在沼地的那所房子里。我发誓要在明天尽一切可能探明那神秘的核心。
— Добре, Берріморе. Ми, мабуть, ще поговоримо про це іншим разом.
Коли дворецький пішов, я наблизився до темного вікна й подивився крізь каламутну шибку на хмари, що бігли вгорі, й на дерева, верхівки яких метлялися під поривами вітру. В такий буряний вечір навіть у теплій оселі незатишно, то що вже казати про кам'яну хижу в пустищі. Як пристрасно треба ненавидіти, щоб з власної волі зачаїтися в такому місці й у такий час! І які серйозні, продумані наміри повинні бути в того чоловіка, щоб він піддавав себе цим тяжким випробуванням! Там, у кам'яній хижі в пустищі, здається, й сховано самісіньку сіль проблеми, над якою я постійно сушу собі голову. Присягаюсь, не мине й дня, як я зроблю все, що в людських силах, щоб розкрити цю таємницю.