“咱们终于就要抓住他了，”当我们一起走过沼地的时候，福尔摩斯这样说，“这家伙的神经可真够坚强的！当他发现他那阴谋已经错杀了人，面临着本应使人万分惊愕的情况的时候，他是多么地镇定啊。我曾在伦敦和你讲过，华生，现在我还要和你讲，咱们从来没遇见过比他更值得一斗的对手呢。”
— Ось ми й зійшлися врукопаш,— мовив Холмс, коли ми простували пустищем до баскервільського замку. — Але ж яка в цього чоловіка витримка! Як швидко він опанував собою, хоч мав би бути неабияк приголомшений, коли побачив, що його жертвою стала зовсім не та людина! Я казав вам ще в Лондоні, Вотсоне, і тепер повторюю знову: у нас ще не було такого гідного нашої зброї ворога.
“我感到很遗憾，他竟看到了你。”
— Мені шкода, що він вас побачив.
“我起初也这样感觉，可是这是毫无办法的事。”
— Я спочатку теж пошкодував про це. Але уникнути зустрічі було неможливо.
“现在他已知道了你在这里，你认为对于他的计划会发生什么影响呢？”
— А як, на вашу думку, на його планах позначиться те, що він знає про вашу присутність у цих місцях?
“可能会使他变得更加谨慎，或许会使他马上采取不顾一切的手段。和大多数有点鬼聪明的罪犯一样，他可能会过分地相信了自己的小聪明，并且想象他已经完全把咱们骗过去了。”
— Це може або примусити його бути обережнішим, або підштовхне до відчайдушних і негайних дій. Як і більшість не обділених розумом злочинців, він, очевидно, схильний надто покладатися на свою кмітливість, а тому вважає, що цілком нас обдурив.
“咱们为什么不马上逮捕他呢？”
— А чому б нам зразу не заарештувати його?
“我亲爱的华生，你天生就是个急于采取行动的人，你的本能总是促使你想痛快淋漓地干点什么。咱们可以谈谈，假设咱们今晚把他逮捕了，可是这样做对咱们究竟有什么好处呢？对他不利的事，咱们什么也证明不了。这里边有魔鬼一样的狡猾手段，如果他是通过一个人来进行活动，咱们还可以找到些证据，可是如果咱们在光天化日之下拉出这条大狗来，对于咱们想把绳子套在它主人脖子上的计划是毫无帮助的。”
— Любий Вотсоне, ви народжені людиною дії. Ваші інстинкти завжди спонукають вас до найенергійніших вчинків. Але припустімо, для прикладу, що сьогодні вночі ми його заарештуємо. Яку це, кінець кінцем, дасть нам користь? Ми нічого не зможемо довести. От у цьому й полягає диявольська хитрість. Якби Степлтон мав собі за підпомагача людину, ми змогли б добути якісь докази, але якщо ми витягнемо на світ Божий собацюру, то це нам аж ніяк не допоможе накинути зашморг на шию його хазяїну.
“咱们当然有证据啊。”
— Але ж ми маємо докази.
“连个影子也没有啊——咱们的证据只不过是些推测和猜想罢了。如果咱们所有的只是这样一段故事和这样的‘证据’，那咱们会被人家从法庭里给笑出来呢。”
— Ми не маємо навіть їхньої тіні — лише здогади й припущення. Та нас просто засміють у суді, якщо ми поткнемося туди з подібними свідченнями й доказами.
“查尔兹爵士的死不就是证据吗？”
— У нас є сер Чарльз.
“他死得身上毫无伤痕，虽然你和我都知道，他完全是被吓死的，而且咱们也知道是什么把他吓死的。可是咱们怎能使十二个陪审员也相信这一点呢。哪里有猎狗的踪迹，哪里有它那狗牙的痕迹呀？咱们当然知道，猎狗是不会咬死尸的，而查尔兹爵士又是在那畜生赶上他之前死的。关于这些东西咱们都得加以证明才行，可是现在却办不到。”
— Його знайдено мертвим без ніяких ознак насильницької смерті. Ми з вами знаємо, що він помер зі страху, знаємо також, що саме його налякало, але як переконати в цьому дванадцятьох флегматиків — присяжних засідателів? Які докази того, що до злочину має стосунок собака? Де сліди його зубів? Звичайно, нам з вами відомо, що собаки не кусають мертвих і що сер Чарльз вмер ще до того, як той пес наздогнав його. Ми повинні довести все це, а зробити цього не можемо.
“那么，今晚的事难道也不能证明吗？”
— Ну, а сьогоднішній вечір?
“今天晚上，咱们的情况也没有好了多少。又是上次那样，猎狗和那人的死亡之间并没有什么直接的联系。咱们没有见到那只猎狗，虽听到过它的声音，可是并不能证明它就跟在那人的后面，简直就是毫无来由。不，亲爱的伙伴，咱们必须承认一个事实：咱们目前对全案还没有得出完整合理的结论，任何能获得合理结论的冒险行动都是值得咱们去干一下的。”
— Він нічого особливого нам не дав. Знову ж таки немає прямого зв'язку між собакою і смертю. Собаку ми не бачили. Ми його чули, але нікого не зможемо переконати, що він гнався за каторжником. Адже й причин для цього нібито не існує. Ні, мій друже, ми повинні визнати факт: поки що складу злочину немає, але щоб виявити його, треба не пошкодувати сил і ризикнути.
“你认为应该怎样干法呢？”
— Що ж ви пропонуєте?
“我对劳拉·莱昂丝太太所能给予咱们的帮助抱有很大希望，只要把实情向她讲清就行了。此外我还有自己的计划。 今天就单管今天好了，何必多虑明天呢？可是我希望明天就能占了上风。”
— Я покладаю великі надії на те, що для нас може зробити місіс Лаура Лайонз, коли дізнається про справжній стан справ. Крім того, в мене є й власний план. Не треба загадувати наперед, але я сподіваюсь, що не пізніше як завтра перемога буде нарешті за мною.
我从他口中再也问不出什么东西来了，在到达巴斯克维尔庄园的大门以前，他一面走着，一面沉醉在冥想之中。
Більше нічого з Холмса я не зміг витягнути, і він, поринувши в свої думки, мовчки дійшов аж до воріт баскервільського замку.
“你也进去吗？”
— Ви зайдете?
“嗯，我看没有什么理由再躲起来了。可是，最后还有一句话，华生。可别对亨利爵士谈起那猎狗的事来，就让他把塞尔丹的死因想成斯台普吞所希望我们相信的那样子吧。这样他就能以较坚强的神经来迎接明天必须经受的苦难了。如果我没有记错你的报告的话，他们已经约好明天要到斯台普吞家去吃晚饭的。”
— Так, не бачу рації ховатися далі. Але ще одне слово, Вотсоне. Нічого не кажіть про собаку серові Генрі. Нехай думає про причини смерті Селдена те саме, що Степлтон хотів би, щоб думали ми. Йому потрібна буде вся його мужність, щоб витримати випробування, яке чекає на нього завтра, коли він, якщо я правильно пам'ятаю ваш звіт, піде до цих людей на обід.
“他们也和我约好了。”
— Мене теж туди запрошено.
“那么，你一定得借口谢绝，他必须单身前去，那样就容易安排了。现在，如果说咱们已经过了吃晚饭的时间的话，我想咱们两人可以吃夜宵了。”
— Ви повинні відмовитись, нехай сер Генрі йде сам. Це легко влаштувати. Ну, на власний обід, бачу, ми надто запізнилися, але повечеряти нам обом не зашкодить.
亨利爵士见到了歇洛克·福尔摩斯，与其说是惊奇，不如说是高兴，因为几天来他都在盼着，希望最近发生的事会促使他从伦敦到这里来。可是，当他发现我的朋友既没有带任何行李，也没有对不带行李的原因加以解释的时候，倒确曾表示了惊疑。不久，我们就给他匀出来了他所需要的东西，在很晚才吃的夜宵中间，我们把在我们的遭遇之中看来准男爵应该知道的部分都尽量讲给他听了。此外我还负起了将这一消息透露给白瑞摩夫妇的不愉快的责任。对白瑞摩说来，这倒可能是件大大舒心的事，可是她听了之后竟抓起围裙痛哭起来。对全世界的人说来，他都是个凶暴的、半是野兽半是魔鬼的人；可是在她的心目中，他却永远是幼时和她同处的那个任性的、紧抓着她的手不放的孩子。这个人可真是罪大恶极了，临死时连一个哭他的女人都没有。
Сер Генрі не стільки здивувався, скільки зрадів появі Шерлока Холмса, бо вже кілька днів чекав, що той, дізнавшись про останні події, в Лондоні не затримається. А проте баронет зачудовано звів брови, коли дізнався, що мій друг не тільки не має з собою ніякого багажу, а й не пояснює, чим зумовлено його відсутність. Спільними зусиллями Холмса було забезпечено всім, що йому було треба, і за пізньою вечерею ми розповіли серові Генрі стільки з відомого нам, скільки йому необхідно було знати. Але спочатку мені довелося виконати один неприємний обов'язок — розповісти Беррімору і його дружині про смерть Селдена. Дворецький зустрів цю звістку з явною полегкістю, а місіс Беррімор гірко заплакала, закривши обличчя фартушиною. Для всього світу Селден був злочинцем, напівтвариною-напівдияволом, але для неї він завжди залишався маленьким норовливим хлопчиком з її юності, дитиною, яка чіплялася за її руку. Воістину безнадійно зіпсований лише той чоловік, якого не оплаче жодна жінка.
“自从早晨华生出去之后，我在家里整天都感到闷闷不乐，”准男爵说道，“我想我还是值得受到表扬的，因为我恪守了我的诺言。如果我没有发过誓说决不单独外出的话，也许我就能去过一个愉快的夜晚了，因为我曾接到斯台普吞一封信，请我到他那里去。”
— Відтоді як Вотсон уранці кудись поїхав, я цілий день нудився в чотирьох стінах,— сказав баронет. — Як на мою думку, мене слід похвалити, бо я дотримав своєї обіцянки. Якби я не дав слова не виходити з дому самому, то міг би провести вечір значно веселіше — Степлтон надіслав мені записку, запрошуючи до себе.
“我相信您如果真的去了，确实是会过一个比较愉快的夜晚的，”福尔摩斯冷淡地说道，“可是，我们却曾以为您已摔断了脖子而大为伤心呢，我想您总不会因为知道了这一点而感到高兴吧？”
— Авжеж,— ви провели б вечір значно веселіше, в цьому я не маю сумніву,— сухо відказав Холмс. — До речі, мені здається, ви не цінуєте те, що ми оплакували вас, стоячи біля людини із скрученими в'язами.
亨利爵士睁大了眼睛吃惊地问：“怎么回事啊？”
Сер Генрі широко розплющив очі:
— Як це?
“那个可怜的坏蛋穿的是您的衣服，恐怕是您的仆人送给他的吧。说不定警察还会来找他的麻烦呢。”
— А так. Бідолаха був у вашому одязі. Боюсь, у Беррімора, який дав його каторжнику, можуть бути неприємності з поліцією.
“恐怕不会，据我所知，在那些衣服上，哪一件也没有记号。”
— Навряд. Наскільки я знаю, там не було міток.
“那他真是运气——事实上你们都很运气，因为在这件事情里，就法律而言，你们都已犯了罪。作为一个公正的侦探来说，我几乎可以肯定，我的责任首先就是要将你们全家逮捕。华生的报告就是定你们罪的最有力的证明。”
— Що ж, йому пощастило, і не тільки йому, а й усім вам тут, оскільки всі ви в цьому випадку є порушниками закону. Я не впевнений, що мій найперший обов'язок як чесного детектива не полягає в тому, щоб заарештувати всіх, хто є в будинку. За неспростовні викривальні документи можуть правити листи Вотсона.
“可是咱们的案子怎么样了呢？”准男爵问道，“在这乱糟糟的一堆里，您摸到什么头绪了没有？我觉得，华生和我两人自从到了这里以来是并不怎样聪明的。”
— Але ж у якому стані наша власна справа? — спитав баронет. — Чи вдалося вам хоч трохи її розплутати? Ми з Вотсоном, відколи приїхали сюди, ще нічого не зробили.
“我想，不久我就可以把有关的情况弄得更清楚些了。这真是一件极为困难和最最复杂的案件，现在还有几点我们弄不明白——可是不久就会弄明白了。”
— Думаю, в скорому часі я матиму змогу зробити становище набагато для вас зрозумілішим. Справа виявилася надзвичайно важкою і неймовірно складною. Ще й досі в ній залишається кілька пунктів, що тонуть у мороці, але він все одно ось-ось розвіється.
“我们曾经遇到过一次，华生一定早已告诉过您了。我们在沼地里听到了那猎狗的叫声，因此我敢发誓说，那决不全是无稽的迷信。在美洲西部的时候，我曾摆弄过一阵子狗，我一听就能知道。如果您能给这只狗戴上笼头、套上铁链的话，我就发誓承认您是前所未有的大侦探了。”
— Вотсон, певно, розповів вам про один випадок. Ми чули в пустищі собаку, тож можу заприсягтися, що не все є порожнім марновірством. На Заході мені доводилося мати справу з собаками, і коли я чую, як пес гавкає, то знаю, що це за один. І якщо вам вдасться надіти намордник на цього собаку й посадити його на ланцюг, я буду готовий будь-де заприсягтися: ви найкращий детектив у світі.
“我想只要您肯帮助，我就一定能给它戴上笼头，套上铁链。”
— І намордник я на нього надіну, і на ланцюг посаджу — тільки допоможіть мені.
“无论您让我干什么我都干。”
— Я зроблю все, що ви скажете.
“很好，我还得要求您盲目地去做，而不要老是问为什么，为什么。”
— Дуже добре. Але я вас попрошу слухатися мене сліпо, не питаючи, чому й навіщо.
“就听您的吧。”
— Як вам буде завгодно.
“如果您这样做，我想咱们的小问题不久就能解决了。我确信——”
— Якщо ви так зробите, то, думаю, ми швидко розв'яжемо нашу маленьку проблему. Не маю сумніву, що...
他突然住口不说了，凝神注视着我头顶以上的地方。灯光照在他的脸上，那样的专心，那样的安静，几乎象是一座古代典型的轮廓鲜明的雕像——机警和企望的化身。
Холмс раптом замовк і пильним поглядом втупився кудись поверх моєї голови. Лампа світила просто йому в обличчя — вкрай напружене й непорушне, воно могло б належати справжній класичній статуї і було втіленням тривоги й надії.
“什么啊？”我们两人都站了起来。
— Що трапилося? — в один голос вигукнули ми з сером Генрі.
当他两眼下望的时候，我看得出来，他是在抑制着内心的激动。他那表情虽还依然镇静自若，可是他的眼睛里却闪烁出狂喜的光芒。
Коли Холмс опустив очі, я побачив, що він намагається вгамувати якесь внутрішнє хвилювання. Обличчя в нього було спокійне, але очі світилися торжеством.
“请原谅鉴赏家的赞赏吧。”他一边说着一边挥手指着挂满对面墙上的一排肖像，“华生是不会承认我懂得什么艺术的，可是，那不过是嫉妒罢了，因为我们对一件作品的看法总是不同的。啊，这些人像画得可真是好。”
— Пробачте, але я на цьому знаюсь і я в захопленні,— сказав він, показавши рукою в бік галереї портретів, що висіли на протилежній стіні. — Вотсон ніяк не хоче припустити, що я розуміюся на живопису, але це звичайні заздрощі, просто наші погляди на цей предмет не збігаються. Але портрети справді чудові.
“噢，您这样说，我听了很高兴，”亨利爵士说道，一面以惊异的眼光望了望我的朋友，“对于这些东西，我不敢假充内行。我对马或是阉牛要比对一张画会品评得多了。我真不知道您竟能有时间搞这些玩艺儿。”
— Радий чути це,— мовив сер Генрі, з деяким здивуванням глянувши на мого друга. — Не буду удавати, ніби я дуже багато тямлю в картинах, от у конях чи бичках — то інша справа. Навіть не уявляв, що ви знаходите час для таких речей.
“好在哪里，我一眼就能看出来，我现在就看出来了。我敢发誓，那是一张奈勒［奈勒：旅居伦敦的德国著名人像画家（１６４６—１７２３）。——译者注］画的画像，就是那边那个穿着蓝绸衣服的女人像；而那个胖胖的戴着假发的绅士像则一定出自瑞诺茨［瑞诺茨：英国著名人像画家（１７２３—１７９２）。——译者注］的手笔。我想这些都是您家里人的画像吧？”
— Я знаю, який живопис гарний, а який поганий, і зараз бачу саме гарний живопис. Присягаюсь, ота дама в синій шовковій сукні належить пензлю Неллера, а товстий джентльмен у перуці — то Рейнольдс. Це, очевидно, фамільні портрети?
“所有的都是。”
— Так, усі до одного.
“人名您都知道吗？”
— І ви знаєте, хто на них?
“白瑞摩曾经详细地告诉过我，我想我还能背得不错呢。”
— Беррімор добре мене потренував, і я, гадаю, можу відповісти свій урок без помилок.
“拿着望远镜的那位绅士是谁呀？”
— Хто отой джентльмен з підзорною трубою?
“那是巴斯克维尔海军少将，他是在西印度群岛在罗德尼麾下任职的。那穿着蓝色外衣、拿着一卷纸的是威廉·巴斯克维尔爵士，在庇特任首相时期，他任下议院委员会的主席。”
— То контр-адмірал Баскервіль, який служив під командою адмірала Родні у Вест-Індії. А он той у голубому сюртуці і з сувоєм паперів — сер Вільям Баскервіль — голова комісії Палати громад за Пітта.
“还有我对面的这个骑士——穿着黑天鹅绒斗篷、挂着绶带的这位呢？”
— А цей кавалер навпроти мене, у чорному оксамитовому камзолі з мереживом?
“啊，您可得知道他——品质恶劣的修果，他就是一切不幸的根源，巴斯克维尔的猎狗的传说就是从他开始的。我们不会忘掉他的。”
— О, вам треба знати про нього. Це причина всіх наших нещасть — лиходій Гуго, від якого почалася легенда про собаку Баскервілів. Ми його, очевидно, ніколи не забудемо.
我也很感兴趣并有些惊奇地望着那张肖像。
Я з цікавістю й деяким здивуванням втупився у портрет.
“天哪！”福尔摩斯说，“看样子他确象一位态度安详而又柔顺的人，可是我敢说，在他的眼里暗藏着乖戾的神气。我曾把他想象成一个比这要更粗暴、凶残得多的人呢。”
— Боже мій! — мовив Холмс. — Він здається досить спокійним, лагідним чоловіком, але, насмілюся сказати, в погляді є щось диявольське, я уявляв його кремезнішим хлопцем і розбишакою.
“这张画像的真实性是不容怀疑的，因为画布的背面还写着姓名和年代‘１６４７’呢。”
— Портрет справжній, сумнівів тут бути не може, бо на зворотному боці написано його ім'я і дата — тисяча шістсот сорок сьомий рік.
福尔摩斯没有再多说什么话，可是那老酗酒鬼的画像似乎对他发生着魔力，在吃夜宵的时候，他的眼还不断地盯着那张画像。直到后来，当亨利爵士回到他自己的房间去以后，我才能摸清了他的思路。他又把我领回宴会厅去，手里拿着寝室的蜡烛，高举起来，照着挂在墙上的由于年代久远而显得颜色暗淡的肖像。
Решту вечора Холмс говорив мало, але портрет гульвіси Гуго, здавалося, зачарував його, і коли ми сиділи за вечерею, він майже не спускав з нього очей. Проте познайомитися з ходом думок мого друга я зміг тільки пізніше, коли сер Генрі пішов до себе в кімнату. Взявши свічку з своєї спальні, Холмс повернувся разом зі мною в трапезну й підніс її до потемнілого від часу портрета.
“你在画像上能看出什么东西来吗？”
— Ви не помічаєте в ньому нічого особливого?
我望着那装有羽饰的宽檐帽，额旁的卷曲发穗，镶着白花边的领圈和这些陪衬中间的那副一本正经的严肃面孔。虽说不上暴戾，却也显得粗鲁，冰冷和严峻，有着薄薄的双唇，紧闭着嘴，还有一对显得冷漠和顽固的眼睛。
Я довго роздивлявся крислатий капелюх з плюмажем, довгі кучері, білий мереживний комір і суворе, мертве обличчя. Воно не відзначалося брутальністю, але було бундючне, безжальне й жорстоке, з міцно стуленими тонкими губами й холодними невблаганними очима. — Він нікого вам не нагадує?
“是不是象一个你认识的人？”
— В нижній частині обличчя є щось від сера Генрі.
“下巴有些象亨利爵士。”
— Можливо, не більше, ніж натяк. Але зачекайте хвилиночку!
“也许隐约有一点。等会儿！”他站在一只椅子上，左手举起蜡烛，把右臂弯曲着掩住宽檐帽和下垂的长条发卷。
Він став на стільця і, тримаючи свічку в лівій руці, затулив зігнутою правою крислатий капелюх і завитки довгих кучерів.
“天哪！”我惊奇地叫了起来。
— Господи Боже! — не стримав я здивованого вигуку.
好象是斯台普吞的面孔由画布里跳了出来。
З полотна на мене дивилося обличчя Степлтона.
“哈哈，你看出来了吧。我的眼睛是久经训练的，专能检查容貌而不致被附属的装饰物所蒙蔽。这是罪犯侦察人员的首要特点，应该能看破任何伪装。”
— Ага, тепер ви теж побачили. Мої очі давно натреновані вивчати обличчя, а не те, що їх прикрашає. Найголовніша якість криміналіста-слідчого — це вміти проникати поглядом за маски.
“简直太妙了，说不定这就是他的画像呢。”
— Неймовірно. Наче його портрет.
“是啊，这确是一个返祖遗传的有趣的实例，而且是同时表现在肉体和精神两方面的。研究家族肖像足以使人相信来世投胎轮回的说法。显而易见，这家伙是巴斯克维尔家的后代。”
— Так, цікавий випадок повернення до предків, причому як у фізичному, так і в духовному смислі. Людині досить почати вивчати портрети, щоб перетворитися на прибічника теорії переселення душ. Не підлягає сумніву, Степлтон теж з роду Баскервілів.
“还怀着篡夺财产继承权的阴谋呢。”
— Із планами на спадщину.
“确是如此，这张画像还碰巧供给了我们一个显然是最迫切需要的线索。咱们算是抓住他了，华生，咱们算是抓住他了。我敢发誓说，明晚之前他就要在咱们的网子里象他自己所捉的蝴蝶一样地绝望地乱拍翅膀了。只要一根针、一块软木和一张卡片，咱们就可以把他放进贝克街的标本陈列室里去了！”
当他离开那画像的时候，他突然发出了少有的大笑。我不常听到他笑，只要他一笑，总是说明有人就要倒霉了。
— Цілком вірно. Цей портрет, що випадково потрапив на очі, дає нам у руки одну з найважливіших сполучних ланок, відсутність якої так нам дошкуляла. Ми впіймали його, Вотсоне, ми його впіймали і, присягаюсь, не встигне закінчитися завтрашній день, як він битиметься в наших сітях так само безпорадно, як б'ються метелики в його сачку. Шпилька, корок, карточка — і ми поповнимо ним колекцію на Бейкер-стріт.
Холмс зареготав і відвернувся від портрета. Я взагалі не чув, щоб він сміявся часто, і завжди його сміх віщував комусь лихо.
第二天早晨我很早就起来了，可是福尔摩斯比我还要早些，因为我在穿衣服的时候，看到他正沿着车道从外边走回来。
Вранці я прокинувся рано, але Холмс був на ногах ще раніше: одягаючись, я побачив, що він уже встиг десь побувати.
“啊，今天咱们得好好地干他一天！”他说着，一面由于行动之前的喜悦搓着双手，“网是全部下好了，眼看就要往回拉了。今天咱们就能见个分晓，究竟是咱们把那条尖嘴大梭鱼捉住呢，还是它由咱们的网眼里溜掉。”
— Еге ж, сьогодні ми матимемо морочливий день,— зауважив він, радісно й нетерпляче потираючи руки. — Сіті розставлено, скоро почнемо їх витягувати. Так от, до кінця дня ми напевно знатимемо, зловили ми нашу велику сухо-морду щуку чи вона проскочила в дірку.
“你已经到沼地里去过了吗？”
— Ви вже встигли побувати в пустищі?
“我已经由格林盆发了一份关于塞尔丹死亡的报告到王子镇去了。我想我能许下诺言，你们之中谁也不会再因为这件事而发生麻烦了。我还和我那忠实的卡特莱联系了一下，如果我不使他知道我是安全无恙的话，他一定会象一只守在它主人坟墓旁边的狗一样地在我那小屋门口憔悴死的。”
— Я дійшов до Грімпена й надіслав звідти повідомлення в Прінстаун про смерть Селдена. Здається, ні, я майже впевнений, нікого з вас не турбуватимуть у зв'язку з цією справою. Крім того, я зв'язався з моїм вірним Картрайтом,— адже він, безперечно, дуже сумував би під дверима моєї халупи, як пес на могилі свого хазяїна, коли б я не заспокоїв його щодо своєї безпеки.
“下一步怎么办呢？”
— Що ми будемо робити далі?
“那得去找亨利爵士商量一下。啊，他来了！”
— Насамперед побачимося з сером Генрі. А ось і він!
“早安，福尔摩斯，”准男爵说道，“您真象是一个正在和参谋长计划一次战役的将军。”
— Доброго ранку, Холмсе! — привітався баронет. — Ви схожі на генерала, який розробляє з начальником штабу план битви.
“正是这样。华生正在向我请求命令呢。”
— Так воно й є. Вотсон прийшов одержати наказ.
“我也是来听候差遣的。”
— Я теж.
“很好，据我了解，您今晚被约去咱们的朋友斯台普吞家吃饭吧？”
— Чудово. Якщо я не помиляюсь, наші друзі Степлтони запросили вас сьогодні на обід?
“我希望您也去。他们很好客，而且我敢说，他们见到您一定会很高兴的。”
— Сподіваюсь, ви теж туди підете. Вони дуже гостинні люди, і я впевнений, що вони будуть надзвичайно раді вас бачити
“恐怕华生和我一定要去伦敦呢。”
— Боюсь, нам з Вотсоном доведеться поїхати в Лондон.
“到伦敦去？”
— У Лондон?
“是的，我想在这个时候我们去伦敦要比在这里更有用得多了。”
— Так. За нинішнього збігу обставин від нас там буде більше користі.
可以看得出来，准男爵的脸上显出了不高兴的样子。
Обличчя баронета помітно видовжилося.
“我希望您能看着我度过这一关。一个人单独住在这个庄园和这片沼地里可不是一件很愉快的事啊。”
— А я мав надію, що в цій справі ви залишитеся зі мною до кінця. Замок Баскервілів і пустище не ті місця, де приємно бути самому.
“我亲爱的伙伴，您一定得完全信任我，彻底按照我吩咐您的那样去做。您可以告诉咱们的朋友说，我们本来是很愿意跟您一起去的，可是有件急事要求我们一定得回到城里去。我们希望不久就能再回到德文郡来。您能把这口信带给他们吗？”
— Дорогий друже, ви повинні вірити мені беззастережно і робити все так, як я вам радив. Можете сказати вашим друзям, що ми були б щасливі прийти з вами, але невідкладні справи покликали нас у Лондон. Повернутися в Девоншір ми сподіваємося дуже швидко. Ви не забудете переказати їм це?
“如果您坚持那样的话。”
— Якщо ви наполягаєте.
“也只能如此了，我肯定地和您说吧。”
— Запевняю вас, іншого шляху немає.
我从准男爵紧锁的眉头上可以看出，他认为我们是弃他而去，因而深感不快。
З того, як баронет спохмурнів, я зрозумів, що він вважає наш від'їзд дезертирством і глибоко цим ображений.
“你们想什么时候走呢？”他语调冷淡地问道。
— Коли ви бажаєте їхати? — холодно спитав він.
“早餐之后马上便走。我们要坐车先到库姆·特雷西去，可是华生把行李杂物都留下来，作为他仍将回到您这里来的保证。华生，你应当写封信给斯台普吞，说明你不能赴约并向他表示歉意才是啊。”
— Зразу ж після сніданку. Ми поїдемо зі станції Кумбі-Трейсі, але Вотсон залишить тут свої речі — це буде запорука того, що він до вас повернеться. Вотсоне, надішліть, будь ласка, Степлтону записку, нехай він знає, що ви не можете до них прийти і шкодуєте про це.
“我真想和你们一同到伦敦去。”准男爵说，“我干什么要一个人留在这里呢？”
— Мені теж дуже хотілось би поїхати з вами в Лондон,— оголосив баронет. — Чому я маю сидіти тут сам?
“因为这就是您的职责所在。您曾经答应过我，让您干什么您就干什么，所以我就让您留在这里。”
— Тому що це ваш пост. Тому що ви дали мені слово чинити так, як я вам скажу, а я кажу вам залишитися тут.
“那么，好吧，我就留下吧。”
— Гаразд, я залишусь.
“再向您提出一个要求，我希望您坐马车去梅利琵宅邸，然后把您的马车打发回来，让他们知道，您是打算走着回家的。”
— Ще одна порада. Їдьте в Мерріпіт-хаус кіньми. Але коляску відішліть назад і скажіть Степлтону, що назад підете пішки.
“走过沼地吗？”
— Пішки пустищем?
“对了。”
— Так.
“可是，这正是您常常嘱咐我不要作的事啊！”
— Але саме від цього ви не раз мене застерігали.
“这一次您这样做，保证安全。如果我对您的神经和勇气没有完全的信任的话，我也不会提出这样的建议来。您千万得这样做啊。”
— Сьогодні можете йти спокійно, небезпека вам не загрожуватиме. Якби я не довіряв до кінця вашій витримці й мужності, то ніколи б не запропонував вам цього, але необхідно, щоб ви зробили саме так.
“那么，我就这样做吧。”
— Добре.
“如果您珍视您的性命的话，穿过沼地的时候，除了从梅利琵宅邸直通格林盆大路的直路之外，不要走别的方向，那是您回家的必经之路。”
— І якщо ви хоч трохи цінуєте своє життя, то, вийшовши в пустище, нікуди не звертайте із стежки, що веде від Мерріпіт-хаус до Грімпенської дороги, тим більше, що ви не раз нею ходили.
“我一定根据您所说的去做。”
— Я зроблю так, як ви кажете.
“很好。我倒愿意在早饭之后愈快动身愈好，这样下午就能到伦敦了。”
— Дуже добре. Мені хотілось би виїхати якомога швидше після сніданку, щоб бути в Лондоні ополудні.
虽然我还记得福尔摩斯昨天晚上曾和斯台普吞说过，他的拜访是到第二天为止的，可是这个行程的计划还是使我为之大吃一惊，我怎么也没有想到他会希望我和他一起走。我也弄不明白，在他亲口说是最危险的时刻，我们两人怎能全都离开呢？可是毫无办法，只有盲目地服从。这样，我们就向愠怒的朋友告了别，两小时之后我们就到了库姆·特雷西车站，随即把马车打发回去。月台上有个小男孩在等着我们。
Ця програма дій вкрай мене здивувала, хоч я й пам'ятав слова Холмса, сказані ним Степлтону напередодні ввечері про те, що наступного дня його візит у ці місця закінчиться. Досі мені й на думку не спадало, що Холмс захоче взяти мене з собою, до того ж я не розумів, як ми обидва можемо бути відсутніми в годину, ним самим оголошену критичною. А проте мені лишалося тільки мовчки слухатися, отож ми попрощалися з нашим засмученим другом і за дві години були на станції Кумбі-Трейсі, звідки відіслали коляску назад у Баскервільхол. На платформі нас чекав невеличкий хлопчина.
“有什么吩咐吗，先生？”
— Які будуть накази, сер?
“卡特莱，你就坐这趟车进城吧。你一到地方，马上用我的名字给亨利·巴斯克维尔爵士打一封电报，就说如果他找到了我遗落在那里的记事本的话，请他用挂号给我寄到贝克街去。”
— Сідай на цей поїзд, Картрайте, і їдь у Лондон. Як тільки приїдеш, надішли від мого імені телеграму серові Генрі Баскервілю та спитай його, чи не знайшов він мого записника, якого я десь загубив. Якщо знайшов, нехай надішле його на Бейкер-стріт листом до запитання.
“好的，先生。”
— Слухаю, сер.
“现在你先到车站邮局去问问有没有给我的信。”
— І спитай зараз у станційній конторі, чи немає там для мене якого-небудь повідомлення.
那孩子一会儿便带着一封电报回来了，福尔摩斯看了看便递给了我。上面写着： 电报收到。即携空白拘票前去。五点四十分抵达。
Хлопчина повернувся з телеграмою, і Холмс дав її мені. Я прочитав: «Телеграму одержав. Виїжджаю з незаповненим ордером на арешт. Буду п'ятій сорок. Лестрейд».
雷斯垂德“这是我早晨那封电报的回电。我认为他是公家侦探里最能干的了，咱们可能还需要他的协助呢。噢，华生，我想咱们最好是利用这段时间去拜访你的相识劳拉·莱昂丝太太去吧。”
— Це відповідь на телеграму, надіслану мною вранці. Лестрейд, здається, один з найкращих детективів-професіоналів, і нам, мабуть, потрібна буде його допомога. Ну а тепер, Вотсоне, треба використати наш час якнайкраще й завітати до нашої знайомої місіс Лаури Лайонз.
他的作战计划开始露了头，他是想利用准男爵使斯台普吞夫妇确信我们真的已经离去，而实际上我们却随时都可能出现在任何可能需要我们的地方。如果亨利爵士向斯台普吞夫妇提起由伦敦发来的电报的话，就能完全消除他们心里的怀疑了。我好象已经看到，我们围绕那条尖嘴梭鱼布下的网正在愈拉愈紧。
План кампанії, розроблений Холмсом, починав прояснюватися. Мій друг вирішив використати баронета для того, щоб переконати Степлтонів, ніби нас у Баскервіль-холі дійсно немає, насправді ж ми повернемося на місце подій саме тоді, коли в цьому буде найбільша потреба. Телеграма з Лондона, якщо сер Генрі згадає її в розмові з Степлтонами, повинна розвіяти їхні останні сумніви. І я вже наче аж бачив, як наші сіті дедалі щільніше стягуються навколо сухомордої щуки.
劳拉·莱昂丝太太正在她的办公室里。歇洛克·福尔摩斯以坦白直爽的态度开始了他的访问谈话，这一点倒使她很吃惊。
Місіс Лаура Лайонз сиділа в своїй робочій кімнаті, і Шерлок Холмс розпочав розмову щиро й відверто, чим неабияк її здивував.
“我正在调查与已故的查尔兹·巴斯克维尔爵士的暴死有关的情况，”他说道，“我的这位朋友华生医生已经向我报告了您所谈过的话，同时还说，您对此事还有若干隐瞒之处。”
— Я розслідую обставини смерті сера Чарльза Баскервіля,— сказав він. — Мій друг доктор Вотсон, ось він перед вами, поінформував мене про все, що ви повідомили в зв'язку з цією справою і що приховали.
“我隐瞒过什么？”她以挑战的口气问道。
— Що саме я приховала? — зухвало спитала вона.
“您已经承认了，您曾要求查尔兹爵士在十点钟的时候到那门口去。我们知道，那正是他死去的时间和地点。您隐瞒了这些事件之间的关联。”
— Ви визнали, що попросили сера Чарльза бути біля хвіртки о десятій годині вечора. Як ми знаємо, він помер саме там і саме в той час. Ви приховали, який зв'язок існує між цими двома багатозначними фактами.
“这些事件之间并没有什么关联啊！”
— Між ними немає зв'язку.
“如果是那样的话，这倒确实是件极为奇特的巧合了。可是，我觉得我们总会找出其中的联系来的。我愿意对您坦白到底，莱昂丝太太，我们认为这是一件谋杀案。根据已有的证据来看，不仅是您的朋友斯台普吞，就连他的太太也可能要被牵连进去的。”
— В такому випадку ми є свідками справді надзвичайного збігу обставин. Але я впевнений, що ми кінець кінцем встановимо цей зв'язок. Я хочу бути з вами абсолютно відвертим, місс Лайонз. Ми вважаємо смерть сера Чарльза вбивством, і в цю справу може бути вплутаний не тільки ваш друг містер Степлтон, а й його дружина.
那女士猛然由椅子里跳了起来。
Місіс Лайонз схопилася з крісла.
“他的太太！？”她惊呼道。
— Його дружина?! — вигукнула вона.
“这件事实已不再是秘密了。被当作是他妹妹的那个人实际上就是他的妻子。”
— Це вже ні для кого не таємниця. Особа, яка видавала себе за сестру Степлтона, насправді його дружина.
莱昂丝太太又坐了下去，两手紧抓着扶手，我看到由于她紧握双手的压力，使得那粉红色的指甲都已变成白色了。
Місіс Лайонз знову сіла. Її пальці стиснули бильця крісла з такою силою, що нігті на них, доти рожеві, аж побіліли.
“他的太太！？”她又说了一遍，“他的太太，他还没有结过婚啊！”
— Його дружина! — повторила вона. — Він неодружений!
歇洛克·福尔摩斯耸了耸肩。
Шерлок Холмс знизав плечима.
“给我拿出证明来啊！给我证明啊！如果您能这样的话……”她那可怕的闪烁的眼神，比什么话都更能说明问题。
— Доведіть мені це! Доведіть! І якщо вам це вдасться, я...
Лютий вогонь в її очах сказав більше, ніж будь-які слова.
“我到这里来就是准备给您证明的，”福尔摩斯一边说着，一边从口袋里抽出几张纸来，“这是四年前他们夫妇在约克郡拍的一张像片。背面写的是‘凡戴勒先生和夫人’，可是您不难认出他来，如果您和他太太见过面的话，她也是不难认出来的。这是几个可靠的证人寄来的三份关于凡戴勒先生和太太的材料，他那时开着一所私立圣·奥利弗小学。读一读吧，看您是否还会怀疑是不是这两个人。”
— Я готовий зробити це,— відказав Холмс, дістаючи з кишені якісь папери. — Ось фотографія цієї пари, зроблена чотири роки тому в місті Йорк. На звороті написано: «М-р і м-с Ванделер», але вам не важко буде впізнати його та й її, якщо вам доводилося зустрічатися з нею. А ось три документи, в яких люди, що заслуговують на довіру, описують містера і місіс Ванделер, які в той час мали приватну школу «Святий Олівер». Прочитайте це, і у вас не залишиться жодних сумнівів відносно того, що йдеться про одних і тих самих людей.
她看了看他俩的合影，然后又抬起头来望着我们，冷冰冰地板着面孔，现出一种完全绝望的神情。
Місіс Лаура Лайонз мигцем проглянула простягнуті їй папери, потім звела очі на нас — відчай перетворив обличчя цієї жінки на холодну, непорушну маску.
“福尔摩斯先生，”她说道，“这个人曾向我提议，只要我能和我丈夫离婚，他就和我结婚。这个坏蛋，他为了骗我。什么花招都想出来了，他没有和我说过一句实话。可是为什么……为什么呢？我一直认为一切都是为了我的原故。现在我才算明白了，我一直就是他手里的工具。他对我从没有丝毫真情，我为什么要对他保持忠诚呢，我为什么要掩护他，使他免食自己所犯罪行的恶果呢？您愿意问什么就问我吧！我是什么也不会隐瞒的了。不过有一点，我可以对您发誓，就是当我写那封信的时候，我从没有想到会有害于那位老绅士，他是待我最好的朋友了。”
— Містере Холмсе,— мовила вона,— цей чоловік пропонував мені вийти за нього заміж за умови, якщо я візьму розлучення. Він брехав мені, негідник, як тільки міг. Він ніколи не казав мені й слова правди. А навіщо? Навіщо? Я думала, він поводиться так заради мене. Але тепер розумію: я завжди була тільки звичайнісіньким знаряддям у його руках. Навіщо мені зберігати вірність тому, хто ніколи не був вірний мені? Навіщо захищати його від наслідків його ж нечестивих учинків? Питайте мене про що завгодно, джентльмени, я нічого від вас не приховуватиму. Але присягаюся вам в одному: коли я писала того листа, мені й не снилося, що це завдасть шкоди серові Чарльзу, моєму найдобрішому другові.
“我完全相信您，太太，”歇洛克·福尔摩斯说，“重述这些事情，对您说来一定会是很痛苦的。不妨让我先把事情的原委说一遍，然后您再来检查一下，看其中是否有什么重大的错误，这样您或许可以好受一些。那封信是斯台普吞建议您写的吧？”
— Мадам, я вірю кожному вашому слову,— відповів Шерлок Холмс. — Розповідати про всі ці події вам, очевидно, боляче, отож, мабуть, краще я сам говоритиму про те, що відбувалося, а якщо припущуся істотної помилки, ви мене зупиніть. Надіслати того листа вам порадив Степлтон?
“是他口授，我写的。”
— Він його продиктував.
“我想，他提出让您写信的理由是：您可以由此得到查尔兹爵士在经济上的帮助，作为您在离婚诉讼中的费用吧？”
— Очевидно, він вам пояснив, що в такий спосіб ви одержите від сера Чарльза допомогу для судових витрат, пов'язаних з розлученням?
“正是这样。”
— Саме так.
“等您把信发出去之后，他又劝阻您不要前往赴约？”
— А потім, коли ви надіслали листа, переконав вас не йти на зустріч?
“他对我说，为这样的目的而让别人出钱非常有伤他的自尊心，还说，他虽然是个穷人，也要花尽自己最后的一个铜板，来消除使我俩分离的障碍。”
— Він сказав, що перестане поважати себе, якщо гроші для розлучення дасть хтось інший, що він сам, хоч і бідна людина, віддасть усе до останнього пенні, аби усунути перешкоду, яка нас розділяє.
“看来他倒很象是个言行一致的人呢。以后您除了由报纸上看到那件有关死亡案的报道之外，就再没有听到过什么了吧？”
— Він справляє враження послідовної особи. А про подальші події ви нічого не чули, поки не прочитали про смерть сера Чарльза в газетах?
“对了。”
— Не чула.
“他还曾叫您发誓，决不要说出您和查尔兹爵士的约会吧？”
— І Степлтон примусив вас заприсягтися нічого нікому не казати про зустріч, яку ви призначили старому джентльменові?
“是的，他说那是一件很神秘的暴死，如果被人知道了我们的约会的话，我一定会遭受嫌疑的。这样一来，他就把我吓得不敢说话了。”
— Так. Він сказав, що смерть сера Чарльза дуже загадкова і що на мене, безперечно, впаде підозра, якщо стане відомо про лист і зустріч. Він залякав мене, і я вирішила мовчати.
“正是这样，可是您对他也有自己的怀疑吧？”
— Дуже добре. Але ж у вас були підозри?
她犹豫了一下就低下头去了。
Місіс Лайонз опустила очі, вагаючись з відповіддю.
“我知道他的为人，”她说道，“可是如果他保持对我真诚的话，我也就会永远保持对他的忠诚。”
— Я добре знала цього чоловіка,— мовила вона нарешті. — Але, незважаючи на це, якби він дотримав свого слова, я теж ніколи його не підвела б.
“总起来说，我认为您还是脱身得很幸运呢，”歇洛克·福尔摩斯说道，“他已经落在您的掌握之中了，这一点他是知道的，可是您竟依然还活着而没有被他害死。几个月来，您都在紧靠着悬崖绝壁的边缘上徘徊。现在我们非得向您告别不可了，莱昂丝太太，也许不久您就能又听到我们的消息了。”
— На мою думку, в цілому ви щасливо уникли небезпеки,— зауважив Шерлок Холмс. — Він був у ваших руках і знав це, а проте ви лишилися живою. Протягом кількох місяців ви розгулювали край безодні. А тепер, місіс Лайонз, дозвольте попрощатися з вами. Цілком імовірно, що ми скоро побачимося ще раз.
“咱们破案前的准备工作算是完成了，困难一个跟着一个地都已在我们的面前消逝了，”当我们站在那里等着由城里开来的快车的时候，福尔摩斯说，“我不久就能写出一本完整的近代最奇异惊人的犯罪小说了。研究犯罪学的学生们会记得一八六六年在小俄罗斯的果德诺地方发生过的类似案件，当然还有在北凯热兰诺州发生的安德森谋杀案。可是这个案件却具有一些与其他案件全然不同的特点。虽然咱们现在还没有掌握确切的证据，足以制服这个诡计多端的人，可是今晚，在咱们入睡之前，如果还弄不清楚的话，那才叫奇怪呢。”
— Ну, наша справа потроху завершується, труднощі одна по одній зникають,— сказав Холмс, коли ми знову повернулися на станцію, чекаючи прибуття лондонського експреса. — Я скоро зможу звести всі її деталі в послідовну розповідь про один з найнезвичайніших і найсенсаційніших злочинів сучасності. Той, хто вивчає криміналістику, повинен пам'ятати аналогічні випадки і в Годно, і в Малоросії, в тисяча вісімсот шістдесят шостому році, і, звичайно ж, убивство Андерсена в Північній Кароліні, але наша справа має свої, притаманні лише їй особливості. Навіть зараз ми не маємо незаперечних доказів злочину цього дуже підступного чоловіка. Але я буду неймовірно здивований, якщо ми не здобудемо їх ще до того, як сьогодні ввечері полягаємо спати.
从伦敦来的快车怒吼着开进了车站，一个矮小结实得象个叭喇狗似的人，由一节头等车厢里跳了出来。我们三人握了手，我马上就从雷斯垂德望着我的伙伴的那种恭谨的样子里看了出来，自从他们开始在一起工作以后，他已学到了很多东西。我还很记得这位喜欢用推理方法的人怎样用那套理论来嘲讽刺激这位讲求实际的人。
Лондонський експрес з гуркотом влетів на станцію, і з вагона першого класу вистрибнув невеличкий на зріст, моторний і міцний чоловік, чимось схожий на бульдога. Ми потисли йому руку, і з того, як шанобливо Лестрейд поглядав на мого друга, я зразу ж зрозумів, що він багато чого навчився відтоді, як їм уперше довелося працювати разом. Я добре пам'ятав, скільки зневаги викликали тоді в цього практика теорії Холмса, прихильника логічних побудов.
“有什么好事吗？”他问道。
— Щось пристойне? — спитав Лестрейд.
“简直是这些年来最重要的事了，”福尔摩斯说，“在考虑动手之前，咱们还有两个小时的时间。我想咱们可以利用这段时间来吃晚饭，然后，雷斯垂德，就让你呼吸一下达特沼地上夜晚的清凉空气，好把你喉咙里的伦敦雾气赶出来，从来没有到那里去过吗？啊，好啊！我想你是不会忘掉这次初游的。”
— Такої справи давно не було,— відповів Холмс. — У нас є дві години до того, як треба буде починати. Думаю, варто поки що пообідати, а потім, Лестрейде, ми прочистимо вам горло від лондонського туману, давши ковтнути чистого нічного повітря Дартмура. Ніколи тут не були? О, думаю, ви не скоро забудете свій перший приїзд у ці місця.