AVENTURES D'ALICE AU PAYS DES MERVEILLES

Аліса в Країні Чудес

   CHAPITRE III.

   Розділ третій

   LA COURSE COCASSE.

   Гасай-Коло та Довгий Хвіст

   Ils formaient une assemblée bien grotesque ces êtres singuliers réunis sur le bord de la mare ; les uns avaient leurs plumes tout en désordre, les autres le poil plaqué contre le corps. Tous étaient trempés, de mauvaise humeur, et fort mal à l’aise.

   Товариство, що зібралося на березі, виглядало вельми чудернацько: пір'я у птахів позаболочувалося, а на звірятах позлипалася шерсть. З усіх капотіла вода, усі були в лихому гуморі й почувалися вкрай незатишно.

   « Comment faire pour nous sécher ? » ce fut la première question, cela va sans dire. Au bout de quelques instants, il sembla tout naturel à Alice de causer familièrement avec ces animaux, comme si elle les connaissait depuis son berceau. Elle eut même une longue discussion avec le Lory, qui, à la fin, lui fit la mine et lui dit d’un air boudeur : « Je suis plus âgé que vous, et je dois par conséquent en savoir plus long. » Alice ne voulut pas accepter cette conclusion avant de savoir l’âge du Lory, et comme celui-ci refusa tout net de le lui dire, cela mit un terme au débat.

   Звісно, відразу постало питання, як обсохнути, тож вони почали радитися. За кілька хвилин Аліса вже розмовляла з кожним запанібрата, наче знала їх усе життя. Щоправда, вона мала довгеньку суперечку з Лорі, яка врешті набурмосилась і сказала:

    - Я за тебе старша, і мені краще знати!

    Аліса не могла з цим погодитись, бо не знала скільки Лорі має років, а позаяк та вперто відмовлялася назвати свій вік, то більше говорити не було про що.

   Enfin la Souris, qui paraissait avoir un certain ascendant sur les autres, leur cria : « Asseyez-vous tous, et écoutez-moi ! Je vais bientôt vous faire sécher, je vous en réponds ! » Vite, tout le monde s’assit en rond autour de la Souris, sur qui Alice tenait les yeux fixés avec inquiétude, car elle se disait : « Je vais attraper un vilain rhume si je ne sèche pas bientôt. »

   Нарешті Миша (здається, найавторитетніша тут особа) гукнула:

    - Прошу всіх сідати і слухати мене уважно! Зараз ви в мене й не зогледитесь, як будете сухі!

    Усі слухняно посідали кружкома, а Миша стала посередині. Аліса не зводила з неї очей - потерпала, що схопить нежить, якщо зараз же не обсохне.

   « Hum ! » fit la Souris d’un air d’importance ; « êtes-vous prêts ? Je ne sais rien de plus sec que ceci. Silence dans le cercle, je vous prie. « Guillaume le Conquérant, dont le pape avait embrassé le parti, soumit bientôt les Anglais, qui manquaient de chefs, et commençaient à s’accoutumer aux usurpations et aux conquêtes des étrangers. Edwin et Morcar, comtes de Mercie et de Northumbrie — » »

   - Кх-кх! - діловито прокашлялася Миша. - Готові? Викладаю найсухіший у світі матеріал. Прошу уваги! "З благословення папи римського Вільгельм Завойовник хутко підкорив англійців, яким бракувало вождів і для яких узурпація та завоювання стали річчю вельми звичайною. Едвін, граф Мерсійський, та Моркар, граф Нортумбрійський...

   « Brrr, » fit le Lory, qui grelottait.

   - Бр-р-р! - здригнулася Лорі.

   « Pardon, » demanda la Souris en fronçant le sourcil, mais fort poliment, « qu’avez-vous dit ? »

   - Даруйте! - підкреслено чемно мовила Миша, насупившись. - Ви щось сказали?

   « Moi ! rien, » répliqua vivement le Lory.

   - Ні, ні, то не я, - заперечила Лорі.

   « Ah ! je croyais, » dit la Souris. « Je continue. « Edwin et Morcar, comtes de Mercie et de Northumbrie, se déclarèrent en sa faveur, et Stigand, l’archevêque patriote de Cantorbery, trouva cela — » »

   - А мені здалося, що ви, - мовила Миша. - Отже, слухайте далі: Едвін, граф Мерсійський, та Моркар, граф Нортумбрійський, виступили на підтримку Вільгельма, і навіть Стиганд, єпископ Кентерберійський і великий патріот, вельми доцільним знайшов те...

   « Trouva quoi ? » dit le Canard.

   - Знайшов що? - поцікавився Качур.

   « Il trouva cela, » répondit la Souris avec impatience. « Assurément vous savez ce que « cela » veut dire. »

   - Знайшов те, - з серцем відповіла Миша. - Ви не знаєте, що означає "те"?

   « Je sais parfaitement ce que « cela » veut dire ; par exemple : quand moi j’ai trouvé cela bon ; « cela » veut dire un ver ou une grenouille, » ajouta le Canard. « Mais il s’agit de savoir ce que l’archevêque trouva. »

   - Знаю, і дуже добре, коли це "те" знаходжу я, - заявив Качур. - Найчастіше це жаба або хробак. А що, скажіть, будь ласка, знайшов єпископ?

   La Souris, sans prendre garde à cette question, se hâta de continuer. « « L’archevêque trouva cela de bonne politique d’aller avec Edgar Atheling à la rencontre de Guillaume, pour lui offrir la couronne. Guillaume, d’abord, fut bon prince ; mais l’insolence des vassaux normands — » Eh bien, comment cela va-t-il, mon enfant ? » ajouta-t-elle en se tournant vers Alice.

   Миша пустила це запитання повз вуха і квапливо повела далі:

    - ...вельми доцільним знайшов те, аби вийти разом із Едгаром Ателінгом Вільгельмові назустріч і запропонувати йому корону. Спершу Вільгельм поводився стримано, але нахабство його норманів..." Ну, як ти, голубонько? - звернулася вона до Аліси.

   « Toujours aussi mouillée, » dit Alice tristement. « Je ne sèche que d’ennui. »

   - Мокра як хлющ, - журливо відповіла Аліса. - По-моєму, від цього сухого матеріалу я ані трохи не обсихаю.

   « Dans ce cas, » dit le Dodo avec emphase, se dressant sur ses pattes, « je propose l’ajournement, et l’adoption immédiate de mesures énergiques. »

   - У такому разі, - врочисто заявив Додо, підводячись на ноги, - у такому разі я пропоную проголосувати за ухвалу про закриття нашого зібрання заради негайного вжиття енергійніших заходів...

   « Parlez français, » dit l’Aiglon ; « je ne comprends pas la moitié de ces grands mots, et, qui plus est, je ne crois pas que vous les compreniez vous-même. » L’Aiglon baissa la tête pour cacher un sourire, et quelques-uns des autres oiseaux ricanèrent tout haut.

   - Говори по-людському! - сказало Орлятко. - Я не знаю й половини усіх цих учених слів! Втім, хтозна, чи ти й сам їх знаєш!

    І Орлятко нахилило голову, приховуючи посмішку. Декотрі птахи захихотіли, не криючись.

   « J’allais proposer, » dit le Dodo d’un ton vexé, « une course cocasse ; c’est ce que nous pouvons faire de mieux pour nous sécher. »

   - Я хотів просто сказати, - ображено озвався Додо, - що нема кращого способу обсохнути, як Гасай-Коло!

   « Qu’est-ce qu’une course cocasse ? » demanda Alice ; non qu’elle tînt beaucoup à le savoir, mais le Dodo avait fait une pause comme s’il s’attendait à être questionné par quelqu’un, et personne ne semblait disposé à prendre la parole.

   - Скажіть, а що воно таке - Гасай-Коло? - спитала Аліса не з цікавості, а через те, що Додо значливо замовк - мабуть, сподівався на питання, якого, здається, ніхто не збирався ставити.

   « La meilleure manière de l’expliquer, » dit le Dodo, « c’est de le faire. » (Et comme vous pourriez bien, un de ces jours d’hiver, avoir envie de l’essayer, je vais vous dire comment le Dodo s’y prit.)

   - О! - вигукнув Додо. - Я вам не скажу, зате покажу.

    (Можливо, одного зимового дня воно тобі теж стане в пригоді, тому я розповім, що затіяв Додо.)

   D’abord il traça un terrain de course, une espèce de cercle ( « Du reste, » disait-il, « la forme n’y fait rien » ), et les coureurs furent placés indifféremment çà et là sur le terrain. Personne ne cria, « Un, deux, trois, en avant ! » mais chacun partit et s’arrêta quand il voulut, de sorte qu’il n’était pas aisé de savoir quand la course finirait. Cependant, au bout d’une demi-heure, tout le monde étant sec, le Dodo cria tout à coup : « La course est finie ! » et les voilà tous haletants qui entourent le Dodo et lui demandent : « Qui a gagné ? »

   Найперше він накреслив маршрут Гасай-Кола у формі неправильного кола ("Правильність форми не має значення", - зазначив Додо), а тоді уздовж нього розставив учасників - кого де. Команди "Раз, два, три - руш!" не було - всі пускалися бігти самі й спинялися коли заманеться, тому визначити, коли Гасай-Колу кінець, було не так то й просто. Десь через півгодини, коли всі вже були сухісінькі, Додо зненацька вигукнув:

    - Гасай-Колу кінець!

    Усі з'юрмилися довкола нього, тяжко відсапуючи і допитуючись:

    - А хто ж переможець?

   Cette question donna bien à réfléchir au Dodo ; il resta longtemps assis, un doigt appuyé sur le front (pose ordinaire de Shakespeare dans ses portraits) ; tandis que les autres attendaient en silence. Enfin le Dodo dit : « Tout le monde a gagné, et tout le monde aura un prix. »

   На таке запитання Додо не вмів відповісти, не покрутивши добряче мізками. Він довго сидів непорушно з притиснутим до чола пальцем (поза, в якій найчастіше можна бачити Шекспіра на портретах), а всі тим часом мовчки ждали. Нарешті Додо оголосив:

    - Переможці - всі, і кожен повинен дістати приз.

   « Mais qui donnera les prix ? » demandèrent-ils tous à la fois.

   - А хто їх роздаватиме? - озвався цілий хор голосів.

   « Elle, cela va sans dire, » répondit le Dodo, en montrant Alice du doigt, et toute la troupe l’entoura aussitôt en criant confusément : « Les prix ! Les prix ! »

   - Як це хто? Вона! - сказав Додо, вказавши пальцем на Алісу.

    Всі одразу оточили Алісу, безладно лементуючи:

    - Призи! Призи!

   Alice ne savait que faire ; pour sortir d’embarras elle mit la main dans sa poche et en tira une boîte de dragées (heureusement l’eau salée n’y avait pas pénétré) ; puis en donna une en prix à chacun ; il y en eut juste assez pour faire le tour.

   Аліса й поняття не мала, що робити; в розпачі вона сягнула рукою до кишені і вийняла звідти пакетик цукатів (на щастя, він не розмок у солоній воді). Кожен дістав по цукатику - вистачило якраз усім.

   « Mais il faut aussi qu’elle ait un prix, elle, » dit la Souris.

   - Але і їй належиться приз, - зауважила Миша.

   « Comme de raison, » reprit le Dodo gravement. « Avez-vous encore quelque chose dans votre poche ? » continua-t-il en se tournant vers Alice.

   - Певна річ, - дуже поважно відповів Додо.

    І, повернувшись до Аліси, спитав:

    - А що ще є у тебе в кишені?

   « Un dé ; pas autre chose, » dit Alice d’un ton chagrin.

   - Тільки наперсток, - скрушно відказала Аліса.

   « Faites passer, » dit le Dodo.

   - Давай сюди, - сказав Додо.

   Tous se groupèrent de nouveau autour d’Alice, tandis que le Dodo lui présentait solennellement le dé en disant : « Nous vous prions d’accepter ce superbe dé. » Lorsqu’il eut fini ce petit discours, tout le monde cria « Hourra ! »

   Тоді всі знову з'юрмилися навколо Аліси, і Додо урочисто вручив їй наперсток.

    - Зробіть нам таку ласку, - сказав він, - прийміть цей найелегантніший у світі наперсток!

    Коротеньку його промову було зустрінуто загальними оплесками.

   Alice trouvait tout cela bien ridicule, mais les autres avaient l’air si grave, qu’elle n’osait pas rire ; aucune réponse ne lui venant à l’esprit, elle se contenta de faire la révérence, et prit le dé de son air le plus sérieux.

   Така церемонність здалася Алісі безглуздям, але всі мали такий поважний вигляд, що вона не посміла зареготати. Вона не знала, що й казати, тож просто вклонилася і взяла наперсток з якомога урочистішим виглядом.

   Il n’y avait plus maintenant qu’à manger les dragées ; ce qui ne se fit pas sans un peu de bruit et de désordre, car les gros oiseaux se plaignirent de n’y trouver aucun goût, et il fallut taper dans le dos des petits qui étranglaient. Enfin tout rentra dans le calme. On s’assit en rond autour de la Souris, et on la pria de raconter encore quelque chose.

   Далі прийшла пора ласувати цукатами, і тут не обійшлося без ґвалту й колотнечі, позаяк великі птахи ремствували, що не встигли розкуштувати свого приза, а маленькі ним давилися, і їх раз у раз доводилося гупати по спині. Нарешті, коли було вже по всьому, вони знову посідали кружкома і попрохали Мишу розповісти щось іще.

   « Vous m’avez promis de me raconter votre histoire, » dit Alice, « et de m’expliquer pourquoi vous détestez — les chats et les chiens, » ajouta-t-elle tout bas, craignant encore de déplaire.

   - Пам'ятаєте, ви мені обіцяли розказати свою історію, - нагадала Аліса, - звідки можна буде дізнатися, чому ви ненавидите ко... і со... - додала вона пошепки, остерігаючись, як би не образити її знов.

   La Souris, se tournant vers Alice, soupira et lui dit : « Mon histoire sera longue et traînante. »

   - Моя історія, хвакт звісний, довга і сумна, - з зітханням промовила Миша.

   « Tiens ! tout comme votre queue, » dit Alice, frappée de la ressemblance, et regardant avec étonnement la queue de la Souris tandis que celle-ci parlait. Les idées d’histoire et de queue longue et traînante se brouillaient dans l’esprit d’Alice à peu près de cette façon : — « Canichon dit à

   - Як хвіст мій? - перепитала Аліса, не розчувши гаразд Мишиного "хвакт звісний" (саме так у неї вийшло). Авжеж, він у вас і справді довгий, але чому сумний - ніяк не збагну.

    І, доки Миша говорила, Аліса не переставала гадати, до чого тут мишачий хвіст. Тож історія Миші в її уяві прибрала десь та кого звивистого вигляду:

        la Souris, Qu’il
          rencontra
         dans le
        logis :
       « Je crois
        le moment
         fort propice
          De te faire
           aller en justice.
            Je ne
            doute pas
           du succès
          Que doit
         avoir
        notre procès.
       Vite, allons,
      commençons
      l’affaire.
       Ce matin
        je n’ai rien
         à faire. »
          La Souris
            dit à
           Canichon :
          « Sans juge
         et sans
        jurés,
        mon bon ! »
        Mais
         Canichon
          plein de
            malice
              Dit :
            « C’est moi
          qui suis
          la justice,
           Et, que
           tu aies
             raison
           ou tort,
           Je vais te
         condamner
           à mort. »

              Стрів
               Мурко мишку
                 в хаті і почав
             їй казати: "Я тебе
 позиваю, ходім,
    мишко, на суд;
          відкладать
              не годить-
                  ся: будем
                      нині су-
                         диться,
                             бо на мене
                               з безділля
                       напав уже
                 нуд". Каже
             мишка Мур-
         кові: "Що за
           суд безго-
                  ловий?
                     Ні судці, ні
                             підсудка
                                   ми не
                                     знайде-
                            мо тут".
                     "Сам я вис-
               туплю хутко
         за суддю
   й за під-
             судка;
                         вже
                                   і ви-
                                             рок
                                                     го-
                                                 то-
                                            вий:
                                          то-
                                     бі,
                                 ми-
                                         ш-
                                                ко,
                                                        ка-
                                                             пу-
                                                         т
                                                     !

   « Vous ne m’écoutez pas, » dit la Souris à Alice d’un air sévère. « À quoi pensez-vous donc ? »

   - Ти не слухаєш! - гримнула на Алісу Миша. - Про що ти думаєш?

   « Pardon, » dit Alice humblement. « Vous en étiez au cinquième détour. »

   - Вибачте, будь ласка, - сумирно сказала Аліса. - Ви вже, мабуть, чи не на п'ятій звивині зі слів?

   « Détour ! » dit la Souris d’un ton sec. « Croyez-vous donc que je manque de véracité ? »

   - На п'ятому з ослів! - люто крикнула Миша.

   « Des vers à citer ? oh ! je puis vous en fournir quelques-uns ! » dit Alice, toujours prête à rendre service.

   - На п'ятому з вузлів? - спантеличено перепитала Аліса. - Ой, дайте, я допоможу розплутати!.. (Вона завжди готова була стати комусь у пригоді.)

   « On n’a pas besoin de vous, » dit la Souris. « C’est m’insulter que de dire de pareilles sottises. » Puis elle se leva pour s’en aller.

   - Нема що давати! - сказала Миша, підвівшись і йдучи геть. - Знущаєшся, так? Наплела сім мішків гречаної вовни!

   « Je n’avais pas l’intention de vous offenser, » dit Alice d’une voix conciliante. « Mais franchement vous êtes bien susceptible. »

   - Я ж не зумисне! - промовила бідолашна Аліса. - Ви така вразлива, далебі!

   La Souris grommela quelque chose entre ses dents et s’éloigna.

   Миша тільки забурчала у відповідь.

   « Revenez, je vous en prie, finissez votre histoire, » lui cria Alice ; et tous les autres dirent en chœur : « Oui, nous vous en supplions. » Mais la Souris secouant la tête ne s’en alla que plus vite.

   - Будь ласка, верніться і докажіть свою історію! - гукнула їй услід Аліса.

    - Будь ласка! - загукали хором усі решта.

    Але Миша лише роздратовано тріпнула головою і наддала ходи.

   « Quel dommage qu’elle ne soit pas restée ! » dit en soupirant le Lory, sitôt que la Souris eut disparu.

Un vieux crabe, profitant de l’occasion, dit à son fils : « Mon enfant, que cela vous serve de leçon, et vous apprenne à ne vous emporter jamais ! »

« Taisez-vous donc, papa, » dit le jeune crabe d’un ton aigre. « Vous feriez perdre patience à une huître. »

   - Як шкода, що вона пішла! - зітхнула Лорі, тільки-но Миша зникла з очей.

    А стара Крабиха скористалася з нагоди, щоб напутити свою дочку:

    - Отак-то, рибонько! Це тобі наука: треба стримуватися в косючих ситуаціях!

    - Прикуси язика, мам! - огризнулося Крабеня. - Ти навіть устрицю виведеш із терпіння!

   « Ah ! si Dinah était ici, » dit Alice tout haut sans s’adresser à personne. « C’est elle qui l’aurait bientôt ramenée. »

   - От якби тут була наша Діна, - голосно сказала Аліса, не звертаючись ні до кого зосібна. - Вона б швидко принесла її назад!

   « Et qui est Dinah, s’il n’y a pas d’indiscrétion à le demander ? » dit le Lory.

   - А хто така Діна, дозволь спитати? - озвалася Лорі.

   Alice répondit avec empressement, car elle était toujours prête à parler de sa favorite : « Dinah, c’est notre chatte. Si vous saviez comme elle attrape bien les souris ! Et si vous la voyiez courir après les oiseaux ; aussitôt vus, aussitôt croqués. »

   Аліса аж засяяла, бо ладна була день і ніч говорити про свою пестунку.

    - Діна - то наша киця. Вона так хвацько ловить мишей! А бачили б ви, як вона полює на пташок: раз - і нема!

   Ces paroles produisirent un effet singulier sur l’assemblée. Quelques oiseaux s’enfuirent aussitôt ; une vieille pie s’enveloppant avec soin murmura : « Il faut vraiment que je rentre chez moi, l’air du soir ne vaut rien pour ma gorge ! » Et un canari cria à ses petits d’une voix tremblante : « Venez, mes enfants ; il est grand temps que vous vous mettiez au lit ! »

Enfin, sous un prétexte ou sous un autre, chacun s’esquiva, et Alice se trouva bientôt seule.

   Ця тирада справила на товариство глибоке враження. Декотрі пташки відразу поспішили від біди чимдалі. Стара Сорока стала дуже ретельно кутатися в шалик, примовляючи:

    - Думайте, що хочете, але я мушу йти додому. Нічне повітря - не на моє горло!

    А Канарка тремтячим голосом почала скликати своїх діток:

    - Ходімо, любесенькі! Вам давно пора в люлю!

    Отак, під різними приводами, всі розійшлися, й Аліса зосталася сама.

   « Je voudrais bien n’avoir pas parlé de Dinah, » se dit-elle tristement. « Personne ne l’aime ici, et pourtant c’est la meilleure chatte du monde ! Oh ! chère Dinah, te reverrai-je jamais ? » Ici la pauvre Alice se reprit à pleurer ; elle se sentait seule, triste, et abattue.

Au bout de quelque temps elle entendit au loin un petit bruit de pas ; elle s’empressa de regarder, espérant que la Souris avait changé d’idée et revenait finir son histoire.

   - І хто мене тягнув за язика згадувати Діну! - сумно подумала вона. - Здається тут, унизу, ніхто її не любить, а я певна, що вона - найкраща киця у світі! О, Дінонько, Діно! Чи ми ще стрінемося знову, чи вже навіки розійшлись?..

    І бідолашна Аліса знову залилася слізьми - так самотньо й пригнічено вона почувалася.

    Однак трохи згодом до неї долинуло дрібне тупотіння, і вона рвучко підвела голову: може, то Миша передумала і вертається доказати свою історію?

Text from wikisource.org
Audio from litteratureaudio
Text from ae-lib.org.ua