ALICJA W KRAINIE CZARÓW

Аліса в Країні Чудес

   ROZDZIAL XII

   Розділ дванадцятий

   ZEZNANIE ALICJI

   Свідчить Аліса

   - Obecna! - zawolala Alicja i zapominajac zupelnie o tym, ze znów urosla, zerwala sie na równe nogi z takim impetem, ze spódniczka zawadzila o lawe przysieglych. Lawa wywrócila sie i przysiegli spadli na glowy zebranego ponizej tlumu. Lezeli tam w dziwacznych pozycjach, przypominajac Alicji rybki z akwarium, które niechcacy wywrócila przed kilkoma dniami.

   - Я тут! - гукнула Аліса і, геть забувши, як вона виросла за останні кілька хвилин, підхопилася так рвучко, що подолом спідниці змела з лави всіх присяжних просто на голови публіці. Бідолахи заборсалися на підлозі, наче золоті рибки з акваріума, якого вона перекинула ненароком на минулому тижні.

   - Och, najmocniej przepraszam! - zawolala Alicja nie na zarty przestraszona tym wypadkiem. To mówiac zaczela z wielkim pospiechem zbierac przysieglych z podlogi. (Po wypadku z akwarium pozostalo jej niejasne wrazenie, ze musza oni byc natychmiast podniesieni i posadzeni na lawie, w przeciwnym bowiem razie grozi im smierc).

   - Ой, даруйте - зойкнула перестрашена Аліса й кинулася гарячкове їх підбирати.

    Їй і досі не йшов з голови випадок із золотими рибками, і чомусь здавалося, що коли присяжних негайно не позбирати й не посадовити назад, вони неодмінно повмирають.

   - Sprawa nie moze toczyc sie dalej, dopóki wszyscy sedziowie nie znajda sie z powrotem na swoich miejscach - rzekl z wielka powaga Król. - Wszyscy - powtórzyl z naciskiem, patrzac surowo na Alicje.

   - Суд не продовжить роботи, - оголосив Король замогильним голосом, - доки всі присяжні не будуть на своїх місцях.

    - Усі! - повторив він з притиском і блимнув спідлоба на Алісу.

   Alicja spojrzala na lawe przysieglych i postrzegla, ze w pospiechu posadzila jaszczurke Bisia glowa na dól. Biedak machal teraz zalosnie ogonkiem, nie umiejac wydostac sie z tej opresji. Musiala wiec wyjac go z powrotem i posadzic w sposób wlasciwy. „Nie jest to zreszta zbyt istotne dla sprawy - pomyslala - tylez samo bedzie zen pozytku w tej pozycji, co i w tamtej”.

   Аліса глянула на лаву й побачила, що зопалу посадовила Ящура Крутихвоста догори ногами, і тепер бідолаха тільки скорботно помахував хвостиком, неспроможний перевернутися. Вона мерщій вихопила його звідти й посадовила як слід. "А втім, це йому мало допоможе, - сказала вона подумки. - Вниз головою чи вгору - користь однакова".

   Kiedy tylko sedziowie przyszli nieco do siebie po niespodziewanym wstrzasie i kiedy odnaleziono i wreczono im zeszyciki i pióra, zabrali sie do spisania historii wypadku. Jedynie Bis siedzial nieruchomo, wpatrujac sie nieprzytomnie z otwartymi ustami w sufit.

   Тільки-но присяжні трохи очуняли й повіднаходили свої таблички та пера, вони заходилися завзято писати історію цього нещасливого випадку - всі, окрім Ящура, який, видно, був надто ошелешений, аби щось робити. Він тільки сидів, роззявивши рота і вп'явши очі у стелю.

   - Co wiesz o tej sprawie? - zapytal Król Alicje.

   - Що тобі відомо по суті справи? - звернувся Король до Аліси.

   - Nic.

   - Нічого, - відповіла вона.

   - Zupelnie nic?

   - Зовсім нічого? - напосідав Король.

   - Zupelnie.

   - Зовсім, - повторила Аліса.

   -To jest nieslychanie wazna okolicznosc - rzekl Król, zwracajac sie do przysieglych. Mieli oni wlasnie zanotowac w zeszycikach te opinie Króla, kiedy nagle odezwal sie Bialy Królik mrugajac porozumiewawczo: - Jego Królewska Mosc chcial powiedziec, ze to nieslychanie niewazna okolicznosc.

   - Це дуже важливо! - відзначив Король для присяжних.

    Ті вже кинулись були писати, коли це втрутився Білий Кролик.

    - Неважливої Ваша величність, звісно, це мали на увазі, чи не так? - проказав він вельми шанобливо, хоч лице йому кривилося в жахливих гримасах.

   - Oczywiscie, chcialem powiedziec, ze niewazna - rzekl pospiesznie Król, po czym zaczal powtarzac pólglosem: - Wazna-niewazna, wazna-niewazna - jakby zastanawiajac sie, które slowo ma ladniejsze brzmienie.

   - Я Неважливо, так, так, звичайно, я це мав на увазі - квапливо поправився Король і забубонів собі під ніс: "Важливо-неважливо, важливо-неважливо..." - мовби пробував на вагу, котре слово краще.

   Alicja zauwazyla, ze niektórzy przysiegli zanotowali: „wazna”, inni zas „niewazna”. Pomyslala jednak, ze nie gra to i tak najmniejszej roli.

   Дехто з присяжних записав «важливо», дехто «неважливо». Аліса це дуже добре бачила, бо вже виросла так, що могла легко зазирнути до їхніх табличок. "Але яке це має значення", - вирішила вона про себе.

   Król, który od pewnego czasu zapisywal cos pilnie w notesie, zawolal nagle: - Spokój! - po czym przeczytal zanotowane zdanie: - Prawo numer czterdziesci dwa. Wszystkie osoby liczace ponad mile wzrostu winny opuscic natychmiast sale sadowa.

   Зненацька Король, який ось уже кілька хвилин грамузляв щось у записнику, вигукнув:

    - Тихо! - і зачитав:

    "Закон Сорок другий. Всім особам заввишки в одну милю* і вищим покинути судову залу».

   Wszyscy spojrzeli na Alicje.

   Всі прикипіли очима до Аліси.

   - Nie mam mili wzrostu - zauwazyla Alicja.

   *0дна миля дорівнює приблизно 1,6 км. - Це я - заввишки в одну милю? - перепитала Аліса.

   - Masz - rzekl Król.

   - Так, - сказав Король.

   - Blisko dwie mile - dodala Królowa.

   - А, може, і в дві, - докинула Королева.

   - Byc moze - odparla Alicja. - W kazdym razie nie rusze sie stad ani na krok. Poza tym to nie jest prawdziwe prawo, bo zostalo przez Wasza Królewska Mosc dopiero w tej chwili wymyslone.

   - Ну й нехай, але я не вийду, - сказала Аліса. - Тим більше, що це не правильне правило - ви його щойно вигадали.

   -To jest najstarsze prawo w moim notesie - odrzekl Król.

   - Це найдавніший закон у записнику, - заперечив Король.

   - W takim razie powinno miec numer jeden, a nie czterdziesci dwa - stwierdzila Alicja.

   - Тоді це мав би бути Закон Перший.

   Król zbladl i zamknal szybko notes, po czym rzekl do przysieglych cichym, drzacym glosem: - Wydajcie wyrok.

   Король зблід і поквапливо згорнув записника.

    - Обміркуйте вирок, - тихим тремтячим голосом звернувся він до присяжних.

   -Trzeba miec wiecej dowodów! - zawolal Bialy Królik zrywajac sie pospiesznie z miejsca. - Poza tym znaleziono dokument.

   - Даруйте, але це ще не все, ваша величносте, - підскочив до нього Білий Кролик. - Ось письмове свідчення, щойно знайдене.

   -A cóz on zawiera? - zapytala Królowa.

   - І що там? - спитала Королева.

   - Jeszcze go nie otworzylem - odparl Królik. - Jest to list pisany do kogos przez oskarzonego.

   - Я ще не дивився, - відповів Кролик, - але, схоже, це лист, написаний підсудним до... до когось.

   - Niewatpliwie. Listy pisuje sie zawsze do kogos - rzekl z namyslem Król. - Byloby to bardzo dziwne, gdyby oskarzony pisal list do nikogo.

   - Звичайно, до когось, - озвався Король, - бо писати до нікого було б, знаєте, просто неграмотно.

   -A do kogo jest adresowany? - zapytal jeden z przysieglych.

   - А кому він адресований? - запитав один з присяжних.

   - Nie ma adresu - odparl Królik. - W ogóle na kopercie nic nie jest napisane. - To mówiac Królik rozlozyl list na stole i dodal: - To wcale nie jest list, tylko jakies wiersze.

   - Нікому. Зверху взагалі нічого не написано, - відповів Кролик, розгортаючи аркуш, і додав:

    - Та це ніякий і не лист, це - вірш.

   - Czy pisane sa charakterystycznym pismem oskarzonego? - zapytal inny przysiegly.

   - Написаний рукою підсудного? - поцікавився інший присяжний.

   - Nie - odpowiedzial Królik. - I to jest wlasnie najbardziej zagadkowe. (Miny sedziów wyrazaly wielkie zaklopotanie).

   - Ні, - відповів Кролик, - і це мене найбільше дивує. (Присяжні спантеличились.)

   - Musial zapewne podrobic czyjs charakter pisma - rzekl Król. (Miny sedziów rozjasnily sie na nowo).

   - Він, певно, підробив чужу руку, - вирішив Король. (Обличчя присяжних просвітліли.)

   - Wasza Królewska Mosc! - zawolal oskarzony Walet Kier. - Ja nie napisalem tego listu i nikt mi nie udowodni, ze go napisalem. A poza tym nie ma na nim wcale podpisu.

   - Даруйте, ваша величносте, - озвався Валет, - я вірша не писав, і ніхто цього не доведе: там нема мого підпису.

   -Tym gorzej dla ciebie - rzekl Król. - Musiales knuc cos niecnego, w przeciwnym bowiem razie podpisalbys sie jak kazdy uczciwy czlowiek.

   - Якщо ти не поставив підпису, - зауважив Король, - то тим гірше для тебе. Без сумніву, ти мав якийсь лихий намір, - інакше підписався б, як усі порядні люди.

   Po tych slowach Króla rozlegly sie huczne oklaski. Istotnie byla to pierwsza madra mysl, jaka Król wypowiedzial tego dnia.

   Ці слова зняли бурю оплесків: вперше за цілий день Король озвався справді розумним словом.

   -To dowodzi jego winy - rzekla Królowa.

   - Це доводить його провину! - мовила Королева.

   -To niczego nie dowodzi - przerwala Alicja. - Nie wiecie nawet, co tam jest w tym liscie.

   - Нічого це не доводить! - сказала Аліса. - Ви ж навіть не знаєте, про що той вірш.

   - Odczytaj go - rzekl Król.

   - Читай вірша! - звелів Король.

   Bialy Królik wlozyl na nos okulary i zapytal: - Od którego miejsca mam rozpoczac, prosze Jego Królewskiej Mosci?

   Білий Кролик надяг окуляри.

    - Звідки починати, ваша величносте? - запитав він.

   - Zacznij od poczatku - odparl z powaga Król - doczytaj do konca, a potem przerwij czytanie.

   - З початку, - глибокодумно відповів Король, - і читай до кінця. А тоді - закінчуй.

   A oto, co odczytal Bialy Królik:

   І Білий Кролик прочитав такого вірша:

Mówiono mi, zes u niej trzykroc
 Powiedzial jemu, ze
 Choc im to wielka sprawia przykrosc,
 Niestety plywam zle.

Я знаю від них, що ви в неї були
 Й сказали про всіх навпростець.
 Вважає вона, що я гідний хвали,
 з мене поганий плавець.

On mial stos listów na ten temat
 (To jasne jest jak dzien),
 Lecz jesli rozmawiano z trzema,
 Zrobiono durnia zen.

Він їм передав, що я не пішов
 (Ми знаємо, звідки й куди):
 Якщо вона справу порушить ізнов,
 То вам не минути біди.

Dalem jej jedno, oni dali,
 Jak sadze, raczej dwa,
 Lecz jesli rzecz tak pójdzie dalej,
 Ucierpi babka twa.

Я дав їй один, вона йому - два,
 А ви нам, здається, три.
 Та всі повернулись від нього до вас.
 Все ясно: крути - не крути.

Zapewne, jesli zamieszaly
 W te sprawe mnie lub ja,
 To moga do was w rok niecaly
 Powrócic, jesli chca.

Коли ж доведеться мені чи їй
 Відповідати за те,
 Він вірить, що ви їх, як нас колись,
 воленьку віддасте.

Wydaje sie, ze wyscie sami,
 Nie znajac roli swej,
 Byli przeszkoda miedzy nami
 I nimi w domu jej

Ще доки на неї дур не найшов,
 ви в понятті моїм
 муром, який недоречно зійшов
 Між нами, між ними й між ним.

Wiec mimo stanowiska obu
 Przedstawiamy sprawe im
 W formie sekretu miedzy toba,
 Mna, wami oraz nim.

Що їй вони любі - йому не кажіть,
 (Ціну треба знати словам):
 До вічного віку секрет бережіть,
 Мені лиш відомий та вам.

   -To jest najwazniejszy material dowodowy, z jakim zapoznalismy sie od poczatku sprawy - rzekl Król zacierajac rece. - Niech teraz przysiegli...

   - Це найважливіше свідчення, яке ми сьогодні чули, - потер руки Король. - Отож нехай присяжні...

   - Gotowa jestem isc o zaklad, ze nikt nie zrozumial z tego ani slowa - rzekla Alicja, która tak bardzo urosla w ciagu ostatnich paru minut, ze nie bala sie juz przerywac Królowi. - Przeciez w tym nie ma ani odrobiny sensu.

   - Якщо хтось із них розтлумачить цей вірш, - перебила його Аліса (за останні хвилини вона так виросла, що вже анітрохи не боялася перебити Короля), - я дам йому шість пенсів. Я не бачу в ньому ані крихти глузду!

   Sedziowie zanotowali w swych zeszycikach: „Przeciez w tym nie ma ani odrobiny sensu”, ale zaden z nich nie staral sie nawet zrozumiec, o co chodzi.

   Присяжні занотували в табличках: «Вона не бачить у ньому ані крихти глузду», - але розтлумачити вірш не зохотився ніхто.

   - Jezeli istotnie nie byloby w tym dokumencie sensu - przemówil Król po chwili milczenia - zaoszczedziloby to nam wielu klopotów, gdyz nie potrzebowalismy glowic sie nad jego znaczeniem. Ja jednak nie jestem wcale przekonany - rzekl rozkladajac list na kolanie i wpatrujac sie wen jednym okiem. - Wydaje mi sie, ze jest w tym jakis sens. Na przyklad: „... niestety plywam zle”. -Ty nie umiesz plywac, prawda? - dodal zwracajac sie do Waleta.

   - Якщо у вірші нема глузду, - сказав Король, - то нам і гора з пліч, бо тоді не треба його й шукати.

    Він розправив аркуш на коліні і, заглядаючи туди одним оком, додав:

    - А втім, а втім... Певний глузд, бачиться, тут усе-таки є... «Хоч з мене поганий плавець»?.. Ти теж чомусь не любиш плавати, га? - звернувся він до Валета.

   - Walet smutnie zaprzeczyl ruchem glowy i zapytal: - Czy wygladam na plywaka? (Trzeba mu przyznac, ze na plywaka rzeczywiscie nie wygladal, bedac najzwyczajniejsza w swiecie karta do gry).

   Валет сумно похитав головою.

    - Хіба по мені видно? - запитав він. (Не видно було б хіба сліпому - він був картонний.)

   - Doskonale, zgadza sie jak dotad - rzekl król, po czym zaczal mamrotac pod nosem dalszy tekst wiersza: - „To jasne jest jak dzien”, oczywiscie idzie o kradziez... „Dalem jej jedno, oni dali, jak sadze, raczej dwa” - nie ulega watpliwosci, ze mowa jest o ciastkach...

   - Поки що сходиться, - сказав Король і далі забурмотів. - «Ми знаємо, звідки й куди...» - це, звісно, стосується присяжних... «Я дав їй один, вона йому - два» - то ось що він робив із пиріжками!..

   - Ale dalej powiedziane jest: „... moga do nas w rok niecaly powrócic, jesli chca” wtracila Alicja.

   - Але далі сказано: «Та всі повернулись від нього до вас», - зауважила Аліса.

   - No, wlasnie - zawolal Król uradowany, wskazujac na ciastka. - Czy moze byc cos bardziej oczywistego? Przeciez to brzmi calkiem jasno: „On mial stos listów na ten temat”. Czys ty pisala do niego jakies listy, kochanie? - zapytal zwracajac sie do Królowej.

   - Певно, що повернулись! - тріумфально вигукнув Король, показуючи на таріль з пиріжками. - «Все ясно, крути - не крути...»

    - А далі це: «Ще доки на неї дур не найшов...» На тебе ж, любонько, здається, ніколи дур не находить? - звернувся він до Королеви.

   - Przenigdy - odpowiedziala obrazona monarchini rzucajac z wsciekloscia kalamarzem w Bisia (biedaczek przestal juz wodzic palcem po zeszycie, kiedy przekonal sie, ze nie pozostawia to zadnych sladów. Teraz jednak zaczal to czynic na powrót z wielkim pospiechem, poslugujac sie sciekajacym mu po twarzy atramentem).

   - Ніколи! - ревнула Королева й пожбурила чорнильницею в Ящура.

    (Горопашний Крутихвіст облишив був писати пальцем, побачивши, що це марна трата часу, але тепер, коли чорнило патьоками стікало йому по обличчю, почав підставляти пальця під нього і знову гарячково водив ним по табличці.)

   - Jezeli ten stos listów nie pochodzi od ciebie - rzekl Król spogladajac dokola z figlarnym usmiechem - to w takim razie ten ustep do ciebie sie nie stosuje. Po tych slowach monarchy zapanowala grobowa cisza.

   - Правда, не находить? - перепитав Король, лукаво мружачи очі.

    - Ні! Ні! - затупотіла ногами Королева.

    - Тоді суддя тут правди не знаходить, - сказав Король, з усміхом обводячи очима залу.

    Запала гробова тиша.

   -To byla gra slów! - zawolal gniewnie Król i wszyscy wybuchneli smiechem. - No, ale czas juz, abyscie naradzili sie nad wyrokiem - dodal chyba po raz dwudziesty tego dnia.

   - Це каламбур, - ображено додав він, і всі засміялися.

    - Нехай присяжні обміркують вирок, - повторив Король уже чи не вдвадцяте за день.

   - Nie, nie - przerwala Królowa. - Najpierw niech wydadza wyrok, a potem niech sie zastanawiaja.

   - Ні, ні! - урвала Королева. - Спершу страта, а тоді вирок!

   - Bzdura! - rzekla na glos Alicja. - Nie slyszalam jeszcze w zyciu nic glupszego.

   - Нісенітниця! - голосно вигукнула Аліса. - Як могло вам таке прийти в голову!

   -Trzymaj jezyk za zebami! - warknela Królowa.

   - Замовкни! - крикнула Королева, буряковіючи.

   -Ani mi sie sni - rzekla Alicja.

   - Не замовкну! - відповіла Аліса.

   - Sciac ja! - wrzeszczala Królowa w istnym ataku furii. Ale nikt nie ruszyl sie z miejsca.

   - Відтяти їй голову! - вереснула Королева.

    Ніхто не ворухнувся.

   - Czy myslicie, ze sie was kto boi? - zapytala Alicja, która osiagnela tymczasem swój normalny wzrost. - Jestescie zwykla talia kart, niczym wiecej.

   - Та хто вас боїться! - сказала Аліса, яка на той час уже виросла до своїх звичних розмірів. - Ви ж просто колода карт!

   Na te slowa cala talia kart uniosla sie w góre i opadla na Alicje. Nasza bohaterka wydala okrzyk gniewu i usilowala strzasnac z siebie karty. W tej samej chwili spostrzegla, ze lezy na lawce, z glowa na kolanach siostry, która lagodnie ogarnia jej z twarzy opadle z drzew zwiedle liscie.

   Тут раптом усі карти знялися в повітря й ринули на неї. Аліса ойкнула - чи то з переляку, чи спересердя, - почала від них відбиватися і... побачила, що лежить на березі, поклавши голову сестрі на коліна, а та обережно змахує їй з обличчя сухі листочки, звіяні вітром з найближчого дерева.

   - Wstawaj kochanie - rzekla siostra. - Nigdy nie sypiasz tak dlugo.

   - Алісо, люба, прокинься! - сказала сестра. - Та й довго ж ти спала!

   - Och, mialam taki przedziwny sen! - zawolala Alicja i opowiedziala siostrze wszystkie nadzwyczajne przygody, o których dowiedzieliscie sie z tej ksiazki. Kiedy skonczyla, siostra ucalowala ja i rzekla: „To naprawde byl przedziwny sen, kochanie. Ale teraz pobiegnij na podwieczorek, bo robi sie pózno”. Alicja wstala wiec i pobiegla do domu, rozmyslajac po drodze o niezwyklych przygodach, jakich doznala we snie.

   - Зате який дивний сон я бачила! - сказала Аліса і стала переповідати все-все, що їй запам'яталося з незвичайних пригод, про які ти щойно прочитав.

    Коли вона скінчила, сестра поцілувала її, мовивши:

    - Що й казати, моє золотко, сон і справді дивний. Але вже вечоріє - біжи-но пити чай.

    Аліса підвелася і щодуху побігла додому, не перестаючи дивуватися, який же чудовий їй наснився сон.

   Siostra Alicji pozostala na lawce i tam, z glowa wsparta na dloni, patrzala na zachód slonca i rozmyslala o swej malej siostrzyczce i jej przygodach. Wreszcie zasnela i przysnil jej sie taki sen:

   А сестра так і залишилася сидіти, підперши голову рукою. Вона дивилася, як сідає сонце, і думала про малу Алісу, про всі її дивовижні пригоди, аж поки й сама не поринула в сон...

   Z poczatku zobaczyla Alicje,. Male raczki siostrzyczki obejmowaly jej kolana, a jasne, bystre oczy wpatrywaly sie w jej oczy. Slyszala glosik Alicji i widziala ów tak dobrze jej znany ruch glowy, jakim odrzucala niesforne wlosy, które zawsze musialy opadac jej na czolo. Po chwili wszystko dokola zaludnilo sie dziwacznymi stworzonkami ze snu Alicji.

   І найперше наснилася їй сама Аліса: тендітні руки малої знов обплели її коліна, а ясні, жваві оченята заглядали їй у вічі... Вона чула всі відтінки її голосу, бачила, як Аліса звично стріпує головою, відкидаючи непокірні пасма волосся, що вічно спадали їй на очі. І доки вона отак уважно слухала (так їй, принаймні, здавалося), все довкола стало оживати й повнитися чудернацькими істотами з Алісиного сну...

   Opodal przemknal po trawie, jak zwykle w wielkim pospiechu Bialy Królik. Po pobliskim stawie plynela z pluskiem przerazona Mysz. Siostra Alicji slyszala brzek naczyn w czasie nie konczacego sie podwieczorku u Szaraka Bez Piatej Klepki, ochryply glos Królowej skazujacej swych gosci na sciecie, wrzask prosiecianiemowlecia na kolanach Ksiezny, zmieszany z odglosem tluczonych talerzy, skrzeczenie Smoka, skrzypienie pióra Bisia, chrzakanie „tlumionych” swinek morskich oraz teskne zawodzenie nieszczesliwego Niby Zólwia.

   Ось пробіг Білий Кролик, шелеснувши високою травою біля самих її ніг... десь у сусідньому ставку захлюпотілася, тікаючи, нажахана Миша... чутно було, як дзенькають чашки на нескінченній гостині Шаленого Зайця та його приятелів... як пронизливо верещить Королева, посилаючи на страту своїх безталанних гостей... і знов дитина-порося чхала на колінах у Герцогині, а довкола брязкали тарілки та полумиски... знову в повітрі чувся Грифонів крик, порипування Ящурового пера та кректання придушених морських свинок, зливаючись із далекими схлипами горопашного Казна-Що-Не-Черепахи...

   Siedziala tak z przymknietymi oczyma, wyobrazajac sobie, ze znajduje sie w Krainie Czarów, choc wiedziala, ze wystarczyloby otworzyc oczy, aby wszystko stalo sie na powrót zwykle i codzienne: aby trawa poruszala sie po prostu na wietrze, aby szelescily trzciny na stawie, aby brzek naczyn przemienil sie w dzwonienie dzwoneczków owczych, krzyk Królowej - w nawolywanie pasterzy, a wrzask niemowlecia, skrzeczenie Smoka i inne przedziwne dzwieki - w róznorodny gwar wiejskiego podwórka, gdy tymczasem daleki ryk bydla zastapily zalosne szlochy Niby Zólwia.

   Отак сиділа вона, приплющивши очі, й майже вірила у країну чудес, хоча знала, що досить їх розплющити, і все знову стане цілком звичайним: то просто вітер шелестітиме травою, і під його подмухами братиметься жмурами й шарудітиме очеретами сусідній став; дзенькіт чашок стане дзеленчанням дзвіночків на шиях овець, а верески Королеви - голосом вівчарика; чхання немовляти, Грифонів крик та решта чудних звуків зіллються в гармидер селянської господи, а далеке мукання корів заступить тяжкі схлипи Казна-Що-Не-Черепахи...

   Wreszcie siostrze Alicji przyszlo na mysl, ze jej mala siostrzyczka bedzie kiedys w przyszlosci dorosla kobieta, az ze zachowa az do póznej starosci swe ufne i dobre serce dziecka. Pomyslala, ze dorosla Alicja nieraz zbierze dokola siebie gromadke dzieci i opowiadac im bedzie najdziwniejsze basnie, a miedzy tymi basniami znajdzie sie moze i sen sprzed wielu lat o Krainie Czarów. I Alicja martwic sie bedzie wówczas ich dzieciecymi troskami i cieszyc ich radoscia, pamietajac swoje wlasne dziecinstwo i szczesliwe lenie dni.

   А далі вона уявила собі, як її мала сестричка стане колись дорослою жінкою і, зберігши до зрілих літ щире й лагідне дитяче серце, збере довкола себе інших дітей і засвічуватиме їм оченята своїми незвичайними оповідями. Можливо, розповідатиме вона їм і про Країну Чудес, що наснилася їй багато років тому; вона перейматиметься їхніми нехитрими жалями і простими радощами, пам'ятаючи своє власне дитинство і щасливі літні дні...

--
Text from ae-lib.org.ua