СОБАКА БАСКЕРВІЛІВ

Il mastino dei Baskerville

   Р о з д і л 12

   XII

   МЕРТЬ У ПУСТИЩІ

   Мені перехопило подих, і хвилину чи дві я сидів, не наважуючись повірити власним вухам. Потім до мене повернувся дар мови, і я відчув, як неймовірний тягар відповідальності ніби миттю зник з моєї душі. Цей холодний, уїдливий, іронічний голос міг належати лише одній-однісінькій в усьому світі людині.

   Rimasi per un po’ senza fiato, incapace di credere a ciò che sentivo. Riuscii però a riprendere il controllo dei sensi e la voce mi tornò all’improvviso, mentre avevo la sensazione che in un istante mi fosse stato tolto di dosso un tremendo carico di responsabilità. Quella voce fredda, incisiva, ironica, doveva appartenere solo a un uomo.

   — Холмсе! — вигукнув я . — Холмсе!

   - Holmes! - esclamai. - Holmes!...

   — Виходьте,— сказав він,— і, будь ласка, обережно з револьвером.

   - Venga fuori - mi disse - e la prego, faccia attenzione con quella pistola.

   Нахилившись під кривим одвірком, я вийшов і побачив його — Холмс сидів на камені, і його сірі очі весело заблищали, коли він зупинив погляд на моїй здивованій фізіономії. Він схуд і змарнів, але вигляд у нього був бадьорий і впевнений, обличчя з тонкими рисами,— обвітрене й бронзове від сонця. Одягнутий у твідовій костюм і сукняне кепі, Холмс нічим не відрізнявся від звичайнісіньких туристів, що забивалися в пустище, більше того, він примудрився не зрадити властиву йому котячу пристрасть до охайності, підборіддя в нього було гладенько виголено, а сорочка сяяла чистотою так, ніби він перебував на Бейкер-стріт.

   Uscii curvandomi sotto il rozzo architrave, e me lo vidi seduto su una pietra, mentre i suoi occhi grigi luccicavano divertiti, quando si posarono sul mio volto stupito. Era magro e sciupato, ma lucido, pieno di energia, e il suo volto intelligente era abbronzato e irruvidito dal vento. Con il suo vestito sportivo e il suo berretto di panno poteva sembrare uno dei tanti turisti che venivano in gita sulla landa, ed era riuscito, con quella cura felina della propria persona che era una delle sue caratteristiche, a far sì che il suo mento fosse liscio e la sua biancheria immacolata come quando si trovava in Baker Streot.

   — Ще нікого і ніколи в житті я не був більш радий бачити,— сказав я, міцно тиснучи йому руку.

   - Non sono mai stato contento di vedere qualcuno in vita mia, come lo sono in questo momento - dissi stringendogli la mano con forza.

   — І більш здивовані, еге ж?

   - Ma neanche un po’ stupito, eh?

   — Не можу цього заперечити.

   - Beh, devo confessare che lo sono.

   — Але, запевняю, здивувалися не тільки ви. Я й не уявляв, що ви знайшли мою випадкову схованку, і ще менше підозрював, що ви сидите в халупі, поки не опинився за двадцять кроків від дверей.

   - Le assicuro però che la sorpresa non è stata tutta da una sola parte. Non immaginavo che lei avesse trovato questo nascondiglio, e ancora meno che ci si trovasse dentro, fino a che non fui a venti passi dalla porta.

   — Мабуть, побачили мої сліди?

   - Avrà riconosciuto le mie orme, immagino!

   — Ні, Вотсоне. Боюсь, мені не під силу розпізнати ваші сліди серед безлічі інших, що існують на світі. Якщо коли-небудь у вас виникне серйозне бажання піддурити мене, то ви повинні поміняти тютюнову крамницю, бо як тільки я побачу недопалок сигарети з маркою «Бредлі, Оксфорд-стріт», то зразу ж здогадуюся, що десь поблизу мій друг Вотсон. Он він, той недопалок, лежить біля стежки. Ви, безперечно, пожбурили його геть тієї самої миті, коли кинулися в порожню халупу.

   - No, Watson; ammetto di non essere in grado di riconoscere le sue orme fra tutte le altre orme di questo mondo. Ma se lei ha proprio intenzione di ingannarmi deve almeno cambiare marca di sigarette; infatti quando ho visto il mozzicone di sigaretta contrassegnato Bradley, Oxford Street, ho capito che il mio amico Watson si trovava nei paraggi. Eccolo ancora lì presso il sentiero. Senza dubbio lei lo ha buttato un attimo prima di precipitarsi nella capanna vuota, dopo aver raccolto tutto il suo coraggio al momento cruciale.

   — Достоту так.

   - Già.

   — Авжеж, помилитися я не міг і, знаючи вашу неймовірну впертість, ні на хвилину не засумнівався в тому, що ви сидите в засідці з револьвером напохваті й чекаєте, коли повернеться мешканець цієї халупи. Отже, ви справді подумали, що злочинець — це я?

   - È quello che avevo immaginato... e conoscendo la sua ammirevole tenacia, compresi che doveva essersi appiattato in un angolo con un'arma in mano, in attesa del ritorno dell'occupante della capanna. Dunque lei ha veramente pensato che il criminale fossi io?

   — Я не знав, хто тут є, тому й вирішив з'ясувати це.

   - Non sapevo chi fosse, ma ero deciso a scoprirlo.

   — Чудово, Вотсоне! А як вам вдалося знайти, де я ховаюся? Мабуть, ви побачили мене під час погоні за каторжником, коли я був такий необережний, що дозволив собі постовбичити на тлі місяця.

   - Meraviglioso, Watson! E come ha fatto a rintracciarmi? Mi ha forse visto la notte in cui ha dato la caccia all’evaso, quando sono stato tanto imprudente da permettere alla luna di levarsi alle mie spalle?

   — Так, саме тоді я вас і побачив.

   - Sì, proprio allora.

   — І, напевно, обнишпорили всі халупи, поки не набрели на цю?

   - E senza dubbio ha frugato in tutte le grotte finché è arrivato a questa!

   — Ні, бачили вашого хлопчину, і це підказало мені, де вас шукати.

   - No, il suo ragazzo era stato spiato, e questa informazione mi servì di gruda.

   — І побачив його, звичайно, старий джентльмен з підзорною трубою. Коли я вперше помітив відблиски сонця на її лінзі, то й не зрозумів був, що то таке. — Холмс підвівся і зазирнув у хатину. — Еге, бачу, Картрайт уже встиг принести трохи харчів. А це що за папірець? Отже, ви їздили в Кумбі-Трейсі, так?

   - Dev'essere stato quel vecchio signore col telescopio. All’inizio non capivo, quando vidi per la prima volta la luce rifrangersi sulla lente. - Si alzò e diede un'occhiata nella capanna. - Ah, vedo che Cartwright mi ha portato dei rifornimenti. Che cos'è quel foglio? Dunque lei è stato a Coombe Tracey, è esatto?

   — Їздив.

   - Sì.

   — Побачитися з місіс Лаурою Лайонз?

   - A parlare con la signora Laura Lyons?

   — Саме так.

   - Proprio così.

   — Це непогано! Наші пошуки йшли, очевидно, паралельними шляхами, і коли ми складемо здобуті відомості докупи, то, сподіваюсь, матимемо цілковите уявлення про цю справу.

   - Ha fatto bene! Evidentemente, le nostre ricerche si sono svolte lungo linee parallele e, quando avremo riunito i nostri risultati, prevedo che ci troveremo con una discreta padronanza del caso.

   — Що ж, я страшенно радий, що ви тут, бо, признаюся, всю оцю відповідальність разом з таємничістю мої нерви починають не витримувати. Але як, скажіть на Божу милість, ви тут опинилися і що робите? Я вважав, що ви на Бей-кер-стріт розплутуєте ту справу про шантаж.

   - Bene, mi rallegro di cuore, che lei sia qui, perché, francamente, la responsabilità del mistero da cui mi sento circondato stava mettendo a dura prova i miei nervi. Ma come ha fatto, in nome del cielo, a venire qui? E che cosa ha combinato? Pensavo che lei si trovasse in Baker Street a studiare i dettagli di quel ricatto.

   — Цього я й хотів — щоб ви так вважали.

   - Desideravo che lei pensasse proprio questo.

   — Отже, ви використовуєте мене в своїх інтересах і в той же час не довіряєте мені! — розчаровано вигукнув я . — А я гадав, Холмсе, що заслужив на краще ставлення з вашого боку.

   - Così, lei mi usa, ma non si fida di me! - esclamai non senza amarezza. - Credevo di aver meritato la sua stima, Holmes!

   — Дорогий друже, і в цій справі, як і в багатьох інших, ваша допомога для мене була неоціненною, і я прошу у вас пробачення, якщо вам здається, ніби я вас у чомусь обдурив. Правду кажучи, я пішов на це частково заради вас же самого, а привело мене сюди відчуття, що вам загрожує небезпека, отож я й вирішив особисто дослідити цю справу. Якби я був разом з сером Генрі й вами, то можу вас запевнити, що моя точка зору нічим не відрізнялася б від вашої, а моя присутність змусила б наших дуже страшних противників бути насторожі. А так я мав можливість відвідувати які завгодно місця, чого був би позбавлений, якби жив у баскер-вільському замку. Отож я й досі залишаюся в цій справі невідомою силою, готовою лягти в критичну мить на шальку терезів усією своєю вагою.

   - Mio caro amico, lei mi è stato di aiuto inestimabile in questo caso, come in tanti altri, e la prego di perdonarmi se le ho dato l'impressione di averla usata. In realtà, ho agito così, in parte, per il suo bene, e proprio la considerazione del pericolo che lei correva mi ha indotto a venire fin qua di persona a studiare il caso. Se fossi rimasto insieme con lei e con Sir Henry, è chiaro che il mio punto di vista sarebbe stato identico al vostro, e la mia presenza avrebbe messo in allerme i nostri temibili avversari. Così, invece, ho potuto agire con una libertà di cui, certo, non mi sarebbe stato possibile godere se fossi vissuto al Maniero, ed ora, in questa faccenda, rimango un fattore incognito, il che mi dà la possibilità d'intervenire, senza ostacoli, al momento critico.

   — Але навіщо тримати мене в темряві?

   - Ma perché mi ha tenuto all'oscuro?

   — Бо якби ви знали, що я тут, це нам нічим би не допомогло і могло б, очевидно, призвести тільки до того, що мене виявили б. Вам, мабуть, закортіло б розповісти мені про деякі події або, з властивої вам доброти, принести що-небудь для полегшення мого існування чи зробити щось подібне, а це означало б іти на непотрібний ризик. Я привіз сюди Картрайта — ви, звичайно, пам'ятаєте хлопчину з транспортної контори,— і він дбав про мої скромні потреби, тобто про шматок хліба і чистий комірець. Чого ще людині треба? До того ж він — це зайва пара очей на двох дуже прудких ногах. І те, й те виявилося неоціненним.

   - Perché se lei avesse saputo, non avrebbe potuto ugualmente aiutarci e, forse, involontariamente, mi avrebbe danneggiato. Avrebbe magari voluto avvertirmi di qualcosa, oppure, premuroso com'è, avrebbe cercato di darmi aiuto, correndo così un rischio inutile. Ho portato con me Cartwright: ricorda quel ragazzetto dell'Agenzia recapito? Ed è lui che si è occupato dei miei modesti bisogni. Una pagnotta e un colletto pulito. Cosa serve a un uomo? Mi ha dato poi un paio d'occhi in piú e un paio di piedi attivissimi, e queste quattro cose mi sono state di aiuto inestimabile.

   — Отже, всі мої звіти пропали марно! — Голос у мене аж затремтів, коли я згадав, з якою старанністю й гордістю їх писав.

   - Dunque tutte le mie relazioni sono state inutili! - La mia voce tremò mentre io ripensavo alla fatica e all'orgoglio con cui le avevo redatte.

   Холмс видобув з кишені пачку листів:

   Holmes trasse di tasca un fascio di carte.

   — Ось вони, ваші звіти, дорогий друже, і запевняю, їх зачитано мало не до дірок. Я так добре про все домовився, що вони потрапляли до мене із затримкою всього на один день. Особливо я повинен похвалити вас за розум і запопадливість, виявлені вами у такій надзвичайно важкій справі.

   - Ecco le sue relazioni, amico mio, e devo dirle che sono molto ben scritte. Avevo predisposto ogni cosa in modo eccellente, e mi sono giunte sempre con un solo giorno di ritardo. Anzi, vorrei complimentarmi con lei per la cura e l'intelligenza dimostrati in questo caso di particolare difficoltà.

   Я все ще трохи сердився, що мене обдурено, але теплі слова Холмса розвіяли мою досаду. До того ж у глибині душі я відчував, що він має підстави так говорити і що для досягнення нашої мети мені справді не слід було знати про його перебування в пустищі.

   Mi sentivo ancora un po’ offeso per l'inganno che mi era stato fatto, ma il calore della lode di Holmes dissipò il mio dispetto. Sentivo inoltre in cuor mio che, in fondo, aveva ragione, e che dopo tutto.era stato un bene per i fini prefissi che io ignorassi la sua presenza nella landa.

   — Оце вже краще,— мовив Холмс, дивлячись на моє повеселіле обличчя. — А тепер розкажіть про наслідки візиту до місіс Лаури Лайонз — мені не важко було здогадатися: ви їздили саме до неї, бо тепер я вже зрозумів, що це єдина особа в Кумбі-Трейсі, яка може прислужитися нам у нашій справі. Запевняю, якби ви не поїхали туди сьогодні, то я, найімовірніше, подався б туди завтра.

   - Adesso sì che va meglio - fece Holmes, vedendo il mio viso schiarirsi. - E ora mi dica il risultato della sua visita alla signora Lyons; non mi è stato difficile immaginare che era andato da lei, poiché io già sono informato che la signora è la sola persona a Coombe Tracey che possa esserci d'aiuto in questa faccenda. E del resto, se non ci fosse andato lei oggi, è piú che probabile che ci sarei andato domani.

   Сонце зайшло, над пустищем почали густішати сутінки. Повітря зробилося холодним, і ми, щоб зігрітися, сховалися в халупі. І там, сидячи в напівтемряві поряд з Холмсом, я розказав йому про розмову з місіс Лаурою Лайонз. Моя розповідь так його зацікавила, що окремі її частини мені довелося повторювати двічі.

   Il sole era ormai tramontato e il crepuscolo si stava addensando sulla landa. L'aria si era fatta fredda, e ci ritirammo nella capanna in cerca di calore. Seduti insieme nella penombra riferii a Holmes la mia conversazione con la signora. La cosa lo interessò talmente ch'io dovetti ripetergli piú di una volta vari particolari, finché non fu completamente soddisfatto.

   — Все це надзвичайно важливо,— сказав він, коли я закінчив. — Тепер заповнюється прогалина, яку я ніяк не міг подолати в цій неймовірно складній справі. Вам, певно, відомо про інтимні стосунки між цією дамою і Степлтоном?

   - Questo è molto importante - disse quando ebbi concluso. - Riempie un vuoto che neppure io sapevo colmare. Lei sa probabilmente che tra la signora e Stapleton esiste una profonda amicizia.

   — Ні, про інтимні стосунки я нічого не знаю.

   - Non sapevo che esistesse questa profonda amicizia.

   — Щодо характеру цих стосунків не може бути ніяких сумнівів. Вони зустрічаються, листуються, між ними взагалі встановилося цілковите взаєморозуміння. Так от, це дає нам у руки могутню зброю. Якби я тільки зміг скористатися з неї, щоб відірвати від нього його дружину...

   - Non c’è il minimo dubbio. Si vedono, si scrivono, tra loro c’è intesa assoluta. Bene, questo ci dà un’arma tagliente. Se solo ri uscissi a usarla per allontanare sua moglie...

   — Його дружину?

   - Sua moglie?

   — Зараз я поділюся з вами деякою інформацією навзамін почутої від вас. Леді, яку знають тут як міс Степлтон, насправді є його дружиною.

   - Ora le restituisco qualche informazione in cambio di quelle fornitemi. La donna che passa qui per signorina Stapleton è in realtà sua moglie.

   — Боже мій, Холмсе! Ви впевнені в цьому? Тоді як же він дозволив, щоб сер Генрі закохався в неї?

   - Santo cielo, Holmes! É sicuro di quel che dice? Come ha potuto permettere a Sir Henry d'innamorarsi di lei?

   — Те, що сер Генрі в неї закохався, не може зашкодити нікому, крім самого сера Генрі. Степлтон, як ви тільки що зауважили, особливо подбав про те, щоб сер Генрі не домігся її. Повторюю, ця леді дружина Степлтона, а не його сестра.

   - L'innamoramento di Sir Henry non può recar danno ad altri che a Sir Henry stesso. Stapleton ha fatto bene attenzione a che Sir Henry non le facesse la corte, come lei stesso ha notato. Le ripeto che la signora è sua moglie e non sua sorella.

   — Але навіщо потрібний такий хитрий обман?

   - E perché architettare tutto ciò?

   — А ось навіщо: Степлтон передбачив, що вона буде набагато йому корисніша в ролі вільної жінки.

   - Poiché aveva previsto che in come donna libera e indipendente la moglie gli sarebbe stata di maggior utilità.

   Всі мої підсвідомі здогади, всі мої невиразні підозри набрали раптом чітких обрисів і зосередились навколо натураліста. У цьому байдужому, безбарвному чоловікові в солом'яному брилі і з сачком я побачив щось жахливе — це була істота, наділена безмежним терпінням і хитрістю, з усміхненим обличчям і жорстоким серцем.

   Tutti i miei istinti fatti tacere, i miei sospetti vaghi, presero a un tratto forma e si concentrarono sul naturalista. In quell'uomo impassibile, incolore, con quel cappello di paglia e la rete acchiappa-farfalle, credetti di vedere un essere spaventoso... una creatura dotata d'astuzia e di pazienza infinite, con il volto sorridente e il cuore omicida.

   — Отже, це і є наш ворог, це він стежив за нами в Лондоні?

   - É dunque lui il nostro nemico... è lui che ci ha pedinati a Londra?

   — Саме так я й розгадав цю загадку.

   - Io credo di sì.

   — А попередження... воно надійшло від неї?

   - Allora l'avvertimento... è stato mandato da lei!

   — Авжеж, від неї.

   - Esatto.

   В мороці, що так довго оточував мене, вималювалися обриси якоїсь страхітливої підлоти.

   La percezione di un'infamia mostruosa, appena percepita, si profilò nelle tenebre che per tanto tempo mi avevano circondato.

   — Але чи впевнені ви в цьому, Холмсе? Звідки ви дізналися, що ця жінка — дружина Степлтона?

   - Ma è sicuro di quel che dice, Holmes? Come sa che quella donna è sua moglie?

   — А звідти. Коли Степлтон зустрівся з вами вперше, він настільки забувся, що розповів вам шматок своєї справжньої біографії,— мені здається, він встиг безліч разів пошкодувати про це. Так, колись у нього справді була школа на Півночі Англії. А немає ж нічого легшого, ніж знайти директора школи. Для цього існують шкільні агентства, з допомогою яких можна встановити особу всякого, хто мав стосунок до цієї професії. Я навів довідки і виявилося, що в одній школі відбулися просто жахливі події і що чоловік, якому вона належала,— прізвище в нього було інше — втік разом із своєю дружиною. Прикмети цих людей цілком збіглися з прикметами Степлтонів. А коли я дізнався, що він захоплювався ентомологією, всі мої сумніви остаточно розвіялися.

   - Perché Stapleton ha commesso l'imprudenza di lasciarsi andare a confidarle un dettaglio reale della sua vita, durante il suo primo incontro con lei, e sono certo che deve avere rimpianto quell'incontrollato impulso chi sa quante volte. Egli fu infatti professore, un tempo, nel Nord dell'Inghilterra. Bene, nessuna persona è piú facile da rintracciare di un insegnante. Esistono uffici d'informazione scolastici che sanno identificare subito chiunque sia stato nella professione. Mi bastò una breve inchiesta per venire a sapere che una scuola si era effettivamente sfasciata in circostanze spaventose, e che l'uomo che ne era il proprietario, naturalmente con un altro nome, era scomparso con la propria moglie. Le descrizioni corrispondevano con precisione. Quando seppi che l'uomo scomparso era un appassionato di entomologia capii che l'identificazione era perfetta.

   Темрява, що огортала мене, почала потроху світлішати, проте багато що ще ховалося в тіні.

   Le tenebre si andavano diradando, ma molte ombre restavano ancora.

   — Якщо ця жінка справді його дружина, то до чого тут місіс Лаура Лайонз? — спитав я.

   - Ma se questa donna è veramente sua moglie, che cosa c'entra la signora Lyons? - domandai.

   — Це один з тих пунктів, на які ви пролили світло своїми пошуками. Після вашої розмови з тією дамою ситуація стала набагато зрозумілішою. Я раніше не знав, що місіс Лаура Лайонз збирається розлучитися із своїм чоловіком. Якщо це так, то, маючи Степлтона за неодруженого, вона, очевидно, розраховує піти за нього заміж.

   - Questo è uno dei punti su cui hanno contribuito a far luce le sue ricerche personali, perché il suo colloquio con la signora Lyons ha chiarito parecchio la situazione. Io non sapevo che tra la signora e suo marito si stesse prospettando un divorzio. Ora, dato che anche la Lyons deve ritenere Stapleton scapolo, contava senza dubbio di diventare sua moglie.

   — А що буде, коли вона зрозуміє свою помилку?

   - E quando si accorgerà dell’inganno?

   — Ну, тоді вона може неабияк стати нам у пригоді. Завтра ми обидва — і це наш найперший обов'язок,— повинні побачитися з нею. Чи не здається вам, Вотсоне, що ви надто надовго покинули свого підопічного? Ваше місце в баскервільському замку.

   - Proprio in quel momento ci avvarremo del suo aiuto. Nostro primo compito sarà di vederla entrambi, domani. Non le sembra, Watson, di essersi allontanato anche troppo dal suo protetto? Il suo posto dovrebbe essere unicamente ed esclusivamente al Castello di Baskerville!

   На заході згасли останні червоні спалахи, і на пустище опустилася ніч. На фіолетовому небі мерехтіло кілька ледь помітних зірок.

   Le ultime striature rosse del tramonto erano scomparse ad ovest, e la notte si era addensata sulla landa. Poche fievoli stelle luccicavano nel cielo turchese.

   — І останнє запитання, Холмсе,— сказав я, підводячись,— нам не треба нічого приховувати один від одного. Що все це означає? Що йому потрібно?

   - Ancora una domanda, Holmes- dissi alzandomi. - Naturalmente, ogni segreto tra me e lei è inutile: che cosa significa questa storia? Che cosa vuole quest'uomo?

   Холмс відповів, притишивши голос:

   La voce di Holmes si smorzò in un soffio mentre egli mi rispondeva:

   — Йому потрібне вбивство, Вотсоне,— витончене, заздалегідь обмірковане навмисне вбивство. Не розпитуйте мене про подробиці. Він ось-ось потрапить у мої сіті, хоч уже встиг обплутати сера Генрі своїми. З вашою допомогою він уже майже у мене в руках. Нам тепер загрожує тільки одна небезпека. Він може завдати удару раніше від нас. Ще один день, найбільше два, і я завершу необхідну роботу, а до того пильнуйте свого підопічного так, як любляча мати пильнує хвору дитину. Ваша сьогоднішня відсутність у баскервільському замку цілком себе виправдала, а проте я хотів би, щоб ви не відходили від сера Генрі й на крок. Слухайте!

   - Vuole uccidere, Watson... si tratta di un delitto raffinato, premeditato, progettato con spaventoso sangue freddo. Non mi chieda particolari per il momento. Le mie maglie si stanno chiudendo su di lui, così come lui tenta di chiudere nelle sue Sir Henry; ma grazie al suo aiuto, Watson, lo tengo in mio potere. Ci può minacciare un solo pericolo, ormai: che possa colpire prima che noi siamo pronti. Ancora un giorno... due al massimo... e i miei dati saranno completi; ma nel frattempo badi al suo protetto come potrebbe fare una madre con un figlio sofferente. La sua missione di oggi è ampiamente giustificata, eppure avrei preferito che lei rimanesse vicino a Sir Henry... Ascolti!

   Моторошний зойк — довгий зойк жаху й болю розітнув тишу пустища. Від цього страхітливого крику в мене аж кров у жилах похолола.

   Un grido terribile... un urlo prolungato di orrore e di angoscia squarciò il silenzio della landa. A quel suono spaventoso mi sentii raggelare il sangue nelle vene.

   — О Боже! — видихнув я. — Що це таке? Що це?

   - Oh, Dio mio! - gemetti. - Che cos'è? Che significa?

   Холмс схопився з місця, і його темна атлетична постать вималювалася в отворі дверей — він зупинився там, зсутуливши плечі, витягнувши голову вперед і напружено вдивляючись у темряву.

   Holmes era scattato in piedi, e vidi la sua sagoma scura, atletica, profilarsi sull'ingresso della capanna: teneva le spalle curve, il capo in avanti: il suo volto scrutava le tenebre.

   — Тихше! — прошепотів він. — Тихше!

   - Zitto! sussurrò. - Zitto!

   Цей крик, гучний і несамовитий, долинув до нас звіддаля з похмурої рівнини. Аж ось він почувся ближче, став ще гучнішим і благальнішим.

   Il grido mi era sembrato forte a causa della sua intensità, ma era stato lanciato certamente in un punto lontano della piana silenziosa. Ora invece risuonò quasi alle nostre orecchie, molto piú vicino, violento e incalzante che mai.

   — Де це? — пошепки спитав Холмс, і з того, як у нього зірвався голос, я зрозумів, що й він, людина із залізними нервами, приголомшений до глибини душі. — Де це кричать, Вотсоне?

   - Dov'è? - mormorò Holmes; e compresi dal tono della sua voce che persino lui, l'uomo d’acciaio, era scosso nel profondo del cuore. - Dov'è, Watson?

   — Здається, там,— показав я рукою в темряву.

   - Qui, credo - dissi puntando l'indice verso il buio.

   — Ні, ось там!

   - No, là!

   Болісний крик знову розітнув нічну тишу, цього разу ще гучніше й ближче. І до нього долучився якийсь новий звук — глухе, притишене гарчання, досить мелодійне і водночас загрозливе, воно лунало то дужче, то слабше, нагадуючи безперервний гомін моря.

   Ancora una volta l'urlo disperato squarciò il silenzio della notte, sempre piú forte, sempre piú vicino, e ad esso si mescolava ora un rumore nuovo, come un murmure cupo, soffocato, musicale e minaccioso insieme, alto e basso come il brontolio sommesso e continuo del mare.

   — Це собака! — вигукнув Холмс. — Ану, Вотсоне, біжімо туди. Боже милий, аби тільки встигнути!

   - Il mastino! - esclamò Holmes. - Su, Watson, andiamo! Santo Dio, purché non sia troppo tardi!

   Він швидко побіг у пустище, я кинувся слідом за ним, не відстаючи й на крок. І раптом десь близько просто попереду нас за уламками скель розлігся останній розпачливий зойк, за ним почувся глухий звук падіння чогось важкого. Ми зупинилися, прислухаючись. Але більше ніщо не порушувало безгоміння тихої ночі.

   Si era messo a correre rapidamente attraverso la landa, e io ero dietro di lui: ma ecco che da un punto indistinto del terreno ineguale immediatamente di fronte a noi giunse un ultimo supremo urlo di agonia, poi un colpo sordo, pesante. Ci fermammo, in ascolto. Nessun altro suono interruppe il pesante silenzio della notte.

   Я побачив, як Холмс, немов знавіснілий, схопився за голову. Потім тупнув ногою.

   Vidi Holmes portarsi una mano alla fronte, come un uomo in preda a una disperazione senza scampo; quindi egli battè furioso il piede a terra.

   — Він випередив нас, Вотсоне. Ми спізнилися.

   - Ci ha battuti, Watson! Siamo arrivati troppo tardi!

   — Ні, ні, цього не може бути!

   - No, no, non è possibile!

   — Дурний я, що зволікав. А ви, Вотсоне, можете подивитися, чим закінчилося ваше нехтування своїм обов'язком! Але, Богом присягаюся, якщо трапилося найгірше, ми йому відплатимо!

   - Che imbecille sono stato a non agire prima! E lei, Watson, vede il risultato dell’abbandono del proprio posto? Ma per Dio, se è accaduto il peggio noi lo vendicheremo!

   Ми кинулися бігти наосліп у темряві туди, звідки почувся цей жахливий звук, наштовхуючись на валуни, продираючись крізь кущі дроку, насилу видираючись на схили горбів і збігаючи ними вниз. На кожному підвищенні Холмс пильно озирався навколо, але пустище тонуло в мороці, і на його похмурому просторі не помітно було ніякого руху.

   Riprendemmo a correre nell'oscurità, inciampando tra massi sparsi qua e là, aprendoci a viva forza un varco tra cespugli di ginestre, ansimando su per i cigli e precipitandoci giù per i pendii, sempre puntando nella direzione degli spaventosi ululati. A ogni altura Holmes si guardava intorno con ansia, ma nella landa le tenebre erano fittissime, e nulla si moveva sulla sua distesa buia.

   — Ви що-небудь бачите?

   - Niente?

   — Анічогісінько.

   - No.

   — Але стривайте! Що це?

   - Senta: cos'è questo?

   До нас долинув притишений стогін. Ось він почувся знову, ліворуч від нас! Пасмо скель з того боку закінчувалося прямовисною стіною, що височіла над усипаним камінням схилом. І на тому схилі ми побачили щось темне, неправильної форми. Коли ми підбігли ближче, темний предмет набрав чіткіших обрисів. Це була людина, вона лежала долілиць, підвернувши під якимось жахливим кутом голову, підвівши плечі й випнувши спину так, наче робила сальто. Поза ця була вкрай безглузда, і тому в першу мить я не зрозумів, що чув уже передсмертний стогін. Ні шереху, ні звуку не доходило до нас від темної постаті, над якою ми схилилися. Холмс доторкнувся до тіла, скрикнув від жаху і відсмикнув руку. Вогник сірника, якого він витер, освітив його закривавлені пальці й страшну калюжу, що повільно розпливалася під розбитим черепом жертви. І ще сірник висвітив таке, від чого серця в нас завмерли — перед нами лежало мертве тіло сера Генрі Баскервіля!

   Le nostre orecchie avevano percepito un sommesso gemito. Ecco ora che risuonava alla nostra sinistra! Da quella parte una catena di rocce culminava in un picco aguzzo, che dava su un pendio cosparso di pietre. Sulla sua parete scoscesa, irregolare, era disteso a croce un oggetto scuro, indistinto. Man mano che ci avvicinavamo ad esso la sagoma imprecisata assunse contorno definito. Era un uomo prostrato, il volto rivolto al suolo, la testa piegata sotto a un angolo spaventoso, le spalle incurvate e il corpo rattrappito quasi nell'atto di chi sta per lanciarsi in un salto mortale. Così grottesca era quella posa, che sul momento non mi fu possibile rendermi conto che il gemito che io avevo udito era stato l'ultimo respiro esalato da quelI'uomo così stranamente contorto. Non il piú lieve bisbiglio, non il piú leggero fruscio si levava ora dalla figura informe sulla quale ci eravamo chinati. Holmes posò la propria mano su di essa e ve la tenne a lungo: a un tratto dal suo petto proruppe un grido d’orrore. Accese un fiammifero e la luce tremula illuminò delle dita coperte di sangue raggrumato e una chiazza spaventosa che si era andata lentamente allargando dal cranio sfasciato della vittima. E a poco a poco la fiammella ci rivelò qualche altra cosa che fece dare un tuffo ai nostri cuori e li riempì di uno sgomento indicibile... poiché quella massa inerte era il corpo di Sir Henry Baskerville!

   Ще б пак! Адже ні я, ні Холмс не могли забути незвичайний червонястий твідовий костюм Генрі Баскервіля, той самий, в якому він уперше завітав до нас на Бейкер-стріт. Ми тільки на мить побачили цей костюм, а потім сірник спалахнув востаннє й згас так само, як у наших серцях згасла надія. Холмс застогнав, і навіть у темряві стало видно, як зблідло його обличчя.

   Né io né Holmes potevamo ingannarci su quel vestito di foggia sportiva e di un particolare colore rossiccio... era proprio quello che il povero baronetto indossava il mattino in cui lo avevamo visto per la prima volta in Baker Street. Lo riconoscemmo benissimo, poi subito il fiammifero traballò e si spense, e con esso la speranza si estinse nei nostri cuori. Holmes lanciò un gemito, e nell'oscurità il suo volto luccicò sbiancato dall'ira.

   — Негідник! Негідник! — вигукнув я, стискаючи кулаки. — Холмсе, я ніколи собі не пробачу, що покинув його напризволяще!

   - Maledetto! Maledetto! - gridai stringendo i pugni. - Oh, Holmes, non mi perdonerò mai di averlo lasciato solo al suo destino!

   — Я завинив ще більше, Вотсоне. Аби остаточно підготувати цю справу, цілком її завершити, я знехтував життям свого клієнта. Це найтяжчий удар за всю мою практику. Але хіба міг я знати, хіба міг знати, що, незважаючи на всі мої застереження, він, ризикуючи життям, піде сам-один у пустище?

   - Io sono da biasimare molto piú di lei, Watson! Pur di avere il mio caso completo e definito ho sacrificato la vita del mio cliente. É la piú grave colpa della mia carriera. Ma come potevo immaginare che sarebbe uscito nella landa a dispetto di tutti i nostri ripetuti avvertimenti?

   — Подумати тільки, ми чули його крик — Боже мій, який крик! — і не змогли врятувати сера Генрі! Де цей клятий псюра, що призвів його до смерті? Може, ховається тут серед скель? А де Степлтон? Він відповість за це.

   - Pensare che abbiamo udito le sue grida... Dio mio! che grida spaventose!... e nonostante questo non siamo giunti in tempo a soccorrerlo, a salvarlo! Dove si sarà nascosto il maledetto cane che lo ha ucciso? Forse proprio in questo momento se ne sta appiattato tra quei massi. E Stapleton dov'è? Dovrà pur rispondere del suo delitto!

   — Так, обов'язково. Я подбаю про це. І дядька, й племінника вбито — один помер від страху, коли побачив звіра, на його думку істоту надприродну, другий знайшов свій кінець, рятуючись втечею. Але тепер нам треба довести, що між цим чоловіком і звіром існує зв'язок. Спираючись на те, що ми чули, неможливо навіть твердити про існування якогось собаки, оскільки, очевидно, сер Генрі просто впав і вбився. Але, присягаюсь небом, хоч би який хитрий був цей чоловік, не пізніше як завтра він буде у мене в руках!

   - Si capisce! Penserò io a questo. Zio e nipote sono stati assassinati... il primo è morto di spavento alla sola vista dell'animale, che egli riteneva soprannaturale, fantastico; l'altro nel tentativo di salvarsi da lui, mentre fuggiva disperatamente. Dobbiamo però dimostrare il rapporto tra l'uomo e la bestia. Tranne che per ciò che abbiamo sentito personalmente, non possiamo neppure giurare sull'esistenza di quest'ultima, dal momento che Sir Henry, evidentemente, è morto in seguito alla caduta. Ma, per Dio, nonostante tutta la sua diabolica astuzia, metterò le mani su quel delinquente in meno di ventiquattr'ore!

   Приголомшені раптовим і непоправним нещастям, яке означало, що всі наші довготривалі й важкі зусилля закінчилися вкрай жалюгідно, ми стояли із скам'янілими серцями по обидва боки знівеченого тіла. Потім коли зійшов місяць, видерлись на вершину скелі, з якої впав наш бідолашний друг, і звідти оглянули похмуре пустище — одна половина його сріблилася в місячному сяйві, друга тонула в мороці. Вдалині, за кілька миль від нас у напрямку Грімпена, рівно світився жовтавий вогник. Він міг горіти лише в самотній оселі Степлтонів. Люто лайнувшись, я погрозив у той бік кулаком.

   Restammo un po’, col cuore dolorante, presso il corpo maciullato, sopraffatti da quella improvvisa disgrazia e irrevocabile che aveva messo così bruscamente e spietatamente la parola fine a tutte le nostre lunghe e pazienti fatiche. Poi, quando la luna si alzò, ci arrampicammo sulla cima delle rocce dalle quali il nostro povero amico era precipitato, e da quell'altura scrutammo la landa misteriosa, per metà d'argento e per metà d'inchiostro. Lontano lontano, a molte miglia da noi, brillava una luce gialla: poteva provenire solo dalla dimora isolata degli Stapleton. Scossi il pugno lanciando un'amara imprecazione e fissai lo sguardo in quella direzione.

   — А чому б нам не схопити його зараз же?

   - Perché non lo prendiamo subito?

   — Справу ще не завершено. А він хлопець обачливий і хитрий як ніхто в світі. Не має значення, що саме ми знаємо, має значення лише те, що ми здатні довести. Один хибний крок, і негідник може ухилитися від нашого удару.

   - Perché gli elementi che possediamo non sono ancora completi. Ci troviamo di fronte a un individuo dotato di massima astuzia e avvedutezza. Non serve quel che sappiamo, ma quello che possiamo essere in grado di dimostrare. Se facciamo anche una sola mossa falsa, quel farabutto potrebbe scappare.

   — Що ж нам придумати?

   - Allora cosa facciamo?

   — На завтра клопоту у нас скільки завгодно. А сьогодні ми можемо тільки зробити нашому бідолашному другу останню послугу.

   - Domani ci attendono molti compiti. Questa notte non ci resta che rendere gli ultimi ossequi al nostro sfortunato amico!

   Ми обидва спустилися стрімким схилом і наблизилися до безформної чорної купи, що лежала на посрібленому місяцем камінні. В серці мені шпигонуло, коли я подивився на це скарлючене агонією тіло, на очі набігли сльози.

   Insieme tornammo verso il pendio scosceso e ci accostammo al cadavere, nitido ora, nella sua massa scura, contro le pietre inargentate dalla luna. La vista di quelle membra contorte mi attanagliò il cuore con uno spasimo di pena e mi offuscò gli occhi di lacrime.

   — Доведеться послати по допомогу, Холмсе! Самі ми не донесемо його до баскервільського замку. Боже мій, чи ви збожеволіли?

   - Dobbiamo andare a cercare aiuto, Holmes! Non possiamo trasportarlo da soli fino al Castello! Dio santo, è impazzito?

   Холмс скрикнув і нахилився над тілом сера Генрі. І раптом почав пританцьовувати, сміючись і тиснучи мені руку. Невже це мій суворий, завжди стриманий друг? Та в ньому ж стільки прихованого вогню!

   Holmes aveva lanciato un grido forsennato, infatti, e si era chinato sul cadavere. Ed ecco che adesso ballava e rideva e mi stringeva la mano fino a torcermela. Era mai possibile che quello fosse il mio severo, il mio amico eternamente controllato? Che cosa gli aveva preso? Un improvviso attacco di follia, senza dubbio!

   — Борода! Борода! У цього чоловіка борода!

   - Ha la barba! La barba! Quest'uomo ha la barba!

   — Борода?

   - La barba?

   — Це не баронет, це... це мій сусід, каторжник!

   - Non è il baronetto... è... l’evaso!

   З гарячковим поспіхом ми перевернули тіло, закривавлена борода тепер стирчала вгору, показуючи на ясний холодний місяць. Сумнівів бути не могло — такий же низький лоб, глибоко запалі, як у мавпи, очі. Це було те саме обличчя, що визирнуло з-за скелі у світлі свічки — обличчя Селдена, злочинця.

   Con ansia febbrile girammo il cadavere: una barba incolta si puntò contro la luna fredda e nitida. Non era possibile ingannarsi su quella fronte sporgente, su quegli occhi animaleschi. Era proprio la stessa faccia che mi aveva fissato alla luce della candela incastrata entro la roccia... era la faccia di Selden, il forzato!

   Я миттю все зрозумів. Я згадав, як баронет казав мені, що подарував свій старий одяг Беррімору. Беррімор віддав його Селденові, щоб допомогти тому втекти. Черевики, сорочка, кепі — все це колись належало серу Генрі. Так, трагедія залишалася трагедією, але, за законами своєї країни, Селден принаймні заслуговував на смерть. З радісним серцем, вдячний долі за те, що не сталося найгіршого, я пояснив Холмсу, в чому справа.

   In un attimo mi fu chiara tutta la situazione. Ricordai che il baronetto mi aveva raccontato di aver regalato a Barrymore il suo guardaroba usato. Barrymore doveva averne passata una parte a Selden perché potesse ripararsi e fuggire. Scarpe, camicia, capello... tutto apparteneva a Sir Henry. Il fatto rimaneva pur sempre gravissimo, ma quest'uomo per lo meno aveva meritato la morte secondo le leggi del suo paese. Spiegai a Holmes come stavano le cose, col cuore sollevato.

   — Отже, причина смерті бідолахи — одяг,— мовив він. — Цілком зрозуміло, що собацюру пустили по сліду, давши понюхати якусь із речей сера Генрі,— найімовірніше, черевик, що зник у готелі,— от він і погнався за цим чоловіком. Проте мене дуже дивує одне: яким чином Селден побачив у темряві, що за ним женеться собака?

   - Dunque sono stati i vestiti a causare la morte di questo poveraccio - osservò. - Evidentemente, il cane è stato messo sulle sue orme mediante qualche oggetto di vestiario appartenente a Sir Henry, probabilmente la famosa scarpa rubata all'albergo, ed ecco perché avrà assalito quest'uomo. Vi è però un fatto molto singolare: come mai Selden, così al buio, ha capito che il cane era sulle sue tracce?

   — Він його почув.

   - Deve averlo sentito.

   — Собачий гавкіт у пустищі не міг нажахати цього загартованого й відважного чоловіка настільки, щоб він почав репетувати на ґвалт, ризикуючи, що його зловлять. Якщо судити з його зойків, він біг досить довго після того, як зрозумів, що собацюра за ним женеться. Як він про це здогадався?

   - Sentire un cane che latra sulla landa non può spingere un individuo incallito come questo forzato a un tale parossismo di terrore da correre il rischio di essere catturato mettendosi a urlare disperatamente in cerca di aiuto. Dalle grida sentite, deve aver certamente corso parecchio dopo essersi accorto che l'animale lo inseguiva. Come poteva saperlo?

   — А для мене більша таємниця в іншому: чому цей пес, припускаючи, що наші здогади правильні...

   - Per me il mistero maggiore sta in questo: come mai questo cane, ammettendo che tutte le nostre ipotesi siano esatte...

   — Я нічого не припускаю.

   - Io non ammetto niente.

   — Добре, чому собаку випущено саме сьогодні пізно ввечері: Не думаю, що він завжди бігає так вільно. Степлтон не відпустив би собаку, якби не мав підстав вважати, що сер Генрі теж буде в пустищі.

   - Va bene: perché il cane era libero proprio stanotte? Immagino che non scorrazzi continuamente per la landa! Stapleton non avrebbe avuto motivo di sguinzagliarlo se non avesse immaginato che Sir Henry doveva trovarsi qui.

   — Моя загадка набагато складніша за вашу, бо на вашу ми скоро дістанемо відповідь, а моя може назавжди, лишитися нерозгаданою. А тепер давайте вирішимо, що нам робити з тілом цього нещасного. Не можемо ж ми покинути його тут лисицям і воронам.

   - Il mio problema è molto più serio, poiché io ritengo che ben presto noi saremo in grado di risolvere il suo, mentre temo che il mio resterà per sempre un mistero. Per il momento, la questione piú urgente è questa: cosa facciamo del cadavere di questo disgraziato? Non possiamo lasciarlo qui in pasto alle volpi e ai corvi!

   — Мабуть, треба покласти його в одну з цих халуп, поки ми не зв'яжемося з поліцією.

   - Le proporrei di trasportarlo in una di queste capanne sino a quando non potremo metterci in comunicazione con la polizia.

   — Правильно. Вдвох ми його туди як-небудь донесемо. Ого, що це, Вотсоне? Невже це він сам власною персоною. Ну й дива! І яке зухвальство! Ні слова про наші підозри — ні слова, бо інакше всі мої плани буде зруйновано.

   - Benissimo. Sono sicuro che tra me e lei ce la faremo a trascinarlo fin là. Perbacco, Watson, chi è che...? Ma è lui in persona, che razza di faccia tosta e di audacia! Non una parola che possa palesare i nostri sospetti... non una parola, o altrimenti i miei piani salteranno all’aria!

   З пустища до нас наближалася людина — я побачив тьмяний вогник сигари. Місяць світив яскраво, і я зразу впізнав вертку, рухливу постать і швидку ходу натураліста. Помітивши нас, він зупинився, потім знову рушив уперед.

   Un uomo si stava avvicinando a noi sulla landa, e io scorsi l'opaco chiarore rossastro della punta di un sigaro acceso. La luna lo illuminava e mi fu facile distinguere la sagoma snella e l'andatura vivace e dinoccolata del naturalista. Non appena ci vide si fermò, ma riprese subito a camminare.

   — Докторе Вотсоне! Невже це ви? Аж ніяк не чекав зустріти вас у пустищі вночі. Але Боже мій, що це? Що трапилося? Не може бути, невже це сер Генрі?

    Степлтон пробіг повз мене й нахилився над мертвим тілом. Я почув, як він різко вдихнув повітря, сигара випала у нього з пальців.

   - Perbacco, dottor Watson, ma è possibile che sia proprio lei? É l'ultima persona che mi sarei aspettato di trovare nella landa a quest'ora di notte. Ma, santo cielo, che cosa succede? Qualcuno si è fatto male? No... non mi dica che questo è il nostro amico Sir Henry!

    Mi sorpassò velocemente, e si chinò sul cadavere. Lo intesi trattenere bruscamente il fiato, mentre il sigaro gli cadeva dalle dita.

   — Хто... хто це? — спитав він, затинаючись.

   - Chi.... chi è quest'uomo? - balbettò.

   — Селден, каторжник, що втік з прінстаунської тюрми.

   - É Selden, il forzato evaso da Princetown.

   Степлтон повернув до нас бліде як у мерця обличчя, ціною величезних зусиль приховавши своє здивування й розчарування. Він пильно подивився спочатку на Холмса, потім на мене.

   Stapleton ci rivolse un volto spettrale, ma con uno sforzo supremo riuscì a superare il suo sbalordimento e il suo disappunto. Il suo sguardo si posò bruscamente prima su Holmes, poi su me.

   — Ось тобі й маєш! Жахлива подія! Як же це сталося?

   - Dio santo! Che cosa spaventosa! Come è morto?

   — Здається, впав з тієї скелі й скрутив собі в'язи. Ми з другом прогулювалися й почули крик.

   - A quanto pare dev’essersi spezzato l'osso del collo cadendo su queste rocce. Il mio amico e io stavamo passeggiando per la landa quando udimmo un grido.

   — Я теж почув крик. Він і витягнув мене з дому. Я переживав за сера Генрі.

   - Anch'io l’ho sentito. É per questo che sono uscito. Stavo in tensione per Sir Henry.

   — Чому саме за сера Генрі? — не стримався я.

   - Come mai proprio per Sir Henry? - non seppi trattenermi dal chiedergli.

   — Тому що він мав зайти до нас сьогодні. Але не зайшов, і це, природно, дуже мене здивувало. Коли ж я почув у пустищі крик, то занепокоївся, чи не загрожує йому небезпека. До речі,— його очі перескочили з мене на Холмса,— крім крику, ви нічого не чули?

   - Perché gli avevo proposto di venire da me. Quando non lo vidi capitare rimasi sorpreso, e naturalmente mi preoccupai per lui non appena udii echeggiare quelle grida sulla landa. A proposisto... - e i suoi occhi si fissarono nuovamente prima sulla faccia di Holmes poi sulla mia - oltre quelle grida non avete sentito nient’altro?

   — Ні,— відказав Холмс. — А ви?

   - No - disse Holmes - e lei?

   — Теж ні.

   - Neanch'io - dissi.

   — Тоді навіщо про це питати?

   - Che intende dire, parli?

   — О, хіба ви не знаєте, які історії розповідають тутешні селяни про привид якогось собаки і таке інше? Подейкують, ніби він бігає ночами в пустищі. От я й поцікавився, чи не чули ви його сьогодні.

   - Oh, voi sapete le storie che narrano i contadini di un cane fantasma. Dicono che lo si intenda di notte sulla landa. Mi stavo domandando se questa notte si fosse udito qualcosa che potesse giustificare una tale credenza.

   — Ні, ми нічого такого не чули,— відповів я.

   - Noi non abbiamo sentito niente di simile - dissi.

   — А як, на вашу думку, загинув цей бідолаха?

   - E qual è secondo voi la causa della morte di questo povero diavolo?

   — Я впевнений, що від хвилювань і постійного страху бути спійманим у нього помутився розум. Мабуть, у нападі божевілля він бігав по пустищу, випадково впав тут зі скелі й скрутив собі в'язи.

   - È certo che l'ansia e le privazioni devono averlo fatto ammattire. Si sarà messo a correre per la landa come un pazzo, finché non avrà inciampato rompendosi la spina dorsale.

   — Так, це найбільш вірогідне пояснення,— сказав Степлтон і зітхнув, як мені здалося, з явним полегшенням. — А що ви про це думаєте, містере Шерлоку Холмсе?

   - Mi sembra un'ipotesi molto ragionevole - ammise Stapleton emettendo un sospiro che io giudicai segno di evidente sollievo. - E lei cosa pensa, signor Sherlock Holmes?

   Мій друг вклонився, віддаючи Степлтонові належне.

   Il mio amico si inchinò cerimoniosamente.

   — А ви дуже догадливі.

   - Lei è molto rapido nell'identificare le persone - osservò.

   — Ми чекаємо вас відтоді, як сюди приїхав доктор Вотсон. І ви прибули вчасно — стали свідком трагедії.

   - Aspettiamo lei da queste parti fin da quando è arrivato il dottor Watson. È arrivato giusto in tempo per assistere a una tragedia.

   — Воно й справді так. Але я не маю сумнівів, що мій друг дасть цій пригоді правильне пояснення. А я поїду завтра в Лондон з неприємною згадкою.

   - Già, infatti. Non ho dubbi che la spiegazione del mio amico sia esatta. Ma riporterò con me a Londra domani un ricordo assai spiacevole.

   — Ви повертаєтеся завтра?

   - Oh, riparte già domani?

   — Маю такий намір.

   - Questa è la mia intenzione.

   — Сподіваюсь, ваш візит сюди проллє світло на події, які завели нас у глухий кут.

   - Spero che la sua visita sia riuscita a gettare un po' di luce sugli avvenimenti che ci hanno resi tanto perplessi!

   Холмс знизав плечима.

   Holmes si strinse nelle spalle.

   — Не завжди можна досягти успіху, на який сподіваєшся. Досліднику потрібні не легенди й чутки, а факти. Щось нічого з цією справою у мене не виходить.

   - Non si può sempre avere successo. Un investigatore ha bisogno di fatti, non di leggende o di voci. No, non è stato un caso soddisfacente.

   Мій друг говорив найщирішим і найнезацікавленішим тоном. Степлтон все ще не зводив з нього погляду. Потім він звернувся до мене:

   Il mio amico si era espresso in un tono di estrema semplicità e franchezza, ma Stapleton non smetteva di guardarlo intensamente. D’un tratto si rivolse a me.

   — Я охоче запропонував би віднести бідолаху до нас, але це так налякає сестру, що, мабуть, не варто цього робити. Якщо ми чимось прикриємо йому обличчя, то до ранку з ним нічого не трапиться.

   - Vi proporrei di trasportare questo poveretto a casa mia, ma ciò procurerebbe a mia sorella uno spavento che, date le circostanze, è meglio risparmiarle. Copriamogli il volto con qualcosa fino a domani mattina, quando potremo trasportare del cadavere.

   Так і було зроблено. Відхиливши гостинне запрошення Степлтона завітати до нього, ми з Холмсом рушили до замку Баскервілів, давши натуралісту можливість повертатися додому самому. Пройшовши трохи і озирнувшись назад, ми побачили його постать, що рухалася безкраїм пустищем, і самотню чорну пляму, що залишилась на посрібленому місячним сяйвом схилі,— то лежала людина, яка загинула такою жахливою смертю.

   E così fu fatto. Declinando cortesemente l'offerta di ospitalità dataci di Stapleton, Holmes e io ci avviammo verso il Maniero di Baskerville, lasciando solo il naturalista. Quando ci volgemmo a guardare indietro, vedemmo la sua figura allontanarsi lentamente per la vasta brughiera; e dietro di lui la nera macchia informe sul pendio inargentato indicava il punto in cui giaceva un uomo che la morte aveva punito in modo orribile.