Мені перехопило подих, і хвилину чи дві я сидів, не наважуючись повірити власним вухам. Потім до мене повернувся дар мови, і я відчув, як неймовірний тягар відповідальності ніби миттю зник з моєї душі. Цей холодний, уїдливий, іронічний голос міг належати лише одній-однісінькій в усьому світі людині.
我屏息在那里坐了一两分钟，简直不能相信我的耳朵。后来，我的神志清醒了，也能够说话了，同时那极为沉重的责任好象马上从我心上卸了下来。因为那种冰冷、尖锐和嘲讽的声音只可能属于那个人。
— Холмсе! — вигукнув я . — Холмсе!
“福尔摩斯！”我喊了起来，“福尔摩斯！”
— Виходьте,— сказав він,— і, будь ласка, обережно з револьвером.
“出来吧！”他说道，“请当心你那支左轮手枪。”
Нахилившись під кривим одвірком, я вийшов і побачив його — Холмс сидів на камені, і його сірі очі весело заблищали, коли він зупинив погляд на моїй здивованій фізіономії. Він схуд і змарнів, але вигляд у нього був бадьорий і впевнений, обличчя з тонкими рисами,— обвітрене й бронзове від сонця. Одягнутий у твідовій костюм і сукняне кепі, Холмс нічим не відрізнявся від звичайнісіньких туристів, що забивалися в пустище, більше того, він примудрився не зрадити властиву йому котячу пристрасть до охайності, підборіддя в нього було гладенько виголено, а сорочка сяяла чистотою так, ніби він перебував на Бейкер-стріт.
我在粗糙的门框下面弓着身，看到他在外面的一块石头上坐着。当他看到我那吃惊的表情的时候，他那灰色的眼睛高兴得转动起来。他显得又瘦又黑，可是清醒而机警，他那机灵的面孔被太阳晒成了棕色，被风砂吹得粗糙了。他身穿苏格兰呢的衣服，头戴布帽，看起来和任何在沼地上旅行的人完全一样，他竟还能象猫那样地爱护着个人的清洁，这是他的一个特点，他的下巴还是刮得光光的，衣服也还象是住在贝克街时一样的清洁。
— Ще нікого і ніколи в житті я не був більш радий бачити,— сказав я, міцно тиснучи йому руку.
“在我的一生里，还从没有因为看见任何人比这更快活过。”我一边摇撼着他的手一边说着。
— І більш здивовані, еге ж?
“或者说比这更吃惊吧，啊？”
— Не можу цього заперечити.
“噢，我只得承认吧。”
— Але, запевняю, здивувалися не тільки ви. Я й не уявляв, що ви знайшли мою випадкову схованку, і ще менше підозрював, що ви сидите в халупі, поки не опинився за двадцять кроків від дверей.
“其实并不只是单方面感到吃惊呢。我跟你说，我真没有想到你已经找到我的临时藏身之所了，更想不到你已经藏在屋里了，直到我离这门口不到二十步的时候方才发现。”
— Мабуть, побачили мої сліди?
“我想是由于我的脚印吧？”
— Ні, Вотсоне. Боюсь, мені не під силу розпізнати ваші сліди серед безлічі інших, що існують на світі. Якщо коли-небудь у вас виникне серйозне бажання піддурити мене, то ви повинні поміняти тютюнову крамницю, бо як тільки я побачу недопалок сигарети з маркою «Бредлі, Оксфорд-стріт», то зразу ж здогадуюся, що десь поблизу мій друг Вотсон. Он він, той недопалок, лежить біля стежки. Ви, безперечно, пожбурили його геть тієї самої миті, коли кинулися в порожню халупу.
“不，华生，我恐怕还不能担保能从全世界人的脚印里辨认出你的脚印来呢。如果你真的想把我蒙混过去的话，你就非得把你的纸烟换换牌子不可，因为我一看到烟头上印着‘布莱德雷，牛津街’，我就知道了，我的朋友华生一定就在附近。在小路的边上你还能找到它呢。毫无疑问，就是在你冲进空屋的那个紧要关头，你把它扔掉的。”
— Достоту так.
“正是。”
— Авжеж, помилитися я не міг і, знаючи вашу неймовірну впертість, ні на хвилину не засумнівався в тому, що ви сидите в засідці з револьвером напохваті й чекаєте, коли повернеться мешканець цієї халупи. Отже, ви справді подумали, що злочинець — це я?
“我想到了这点，而又素知你那值得佩服的、坚韧不拔的性格，我就准知道你在暗中坐着，手中握着你那支手枪，等待着屋主人回来。你真的以为我就是那逃犯吧？”
— Я не знав, хто тут є, тому й вирішив з'ясувати це.
“我并不知道你是谁，可是我下定决心要弄清这一点。”
— Чудово, Вотсоне! А як вам вдалося знайти, де я ховаюся? Мабуть, ви побачили мене під час погоні за каторжником, коли я був такий необережний, що дозволив собі постовбичити на тлі місяця.
“好极了，华生！你是怎样知道我的地点的呢？也许是在捉逃犯的那晚上，我不小心站在初升的月亮前面被你看到了吧？”
— Так, саме тоді я вас і побачив.
“对了，那次我看到你了。”
— І, напевно, обнишпорили всі халупи, поки не набрели на цю?
“你在找到这间石屋以前，一定找遍了所有的小屋吧？”
— Ні, бачили вашого хлопчину, і це підказало мені, де вас шукати.
“没有，我看到了你雇用的那小孩了，是他指给了我搜寻的方向。”
— І побачив його, звичайно, старий джентльмен з підзорною трубою. Коли я вперше помітив відблиски сонця на її лінзі, то й не зрозумів був, що то таке. — Холмс підвівся і зазирнув у хатину. — Еге, бачу, Картрайт уже встиг принести трохи харчів. А це що за папірець? Отже, ви їздили в Кумбі-Трейсі, так?
“准是在有一架望远镜的那位老绅士那里看到的吧。最初我看到那镜头上的闪闪反光我还弄不清是什么呢。”他站起来朝小屋里望了一眼，“哈，卡特莱又给我送上来什么吃用的东西了，这张纸是什么？原来你已经到库姆·特雷西去过了，是吗？”
— Їздив.
“对了。”
— Побачитися з місіс Лаурою Лайонз?
“去找劳拉·莱昂丝太太吗？”
— Саме так.
“就是啊。”
— Це непогано! Наші пошуки йшли, очевидно, паралельними шляхами, і коли ми складемо здобуті відомості докупи, то, сподіваюсь, матимемо цілковите уявлення про цю справу.
“干得好！显然咱俩的钻研方向是一致的，但愿咱俩的钻研结果凑到一起的时候，咱们对这件案子就能有比较充分的了解了。”
— Що ж, я страшенно радий, що ви тут, бо, признаюся, всю оцю відповідальність разом з таємничістю мої нерви починають не витримувати. Але як, скажіть на Божу милість, ви тут опинилися і що робите? Я вважав, що ви на Бей-кер-стріт розплутуєте ту справу про шантаж.
“嘿，你能在这里，我从心眼里感到高兴，这样的重责和案情的神秘，我的神经实在受不住了。可是你究竟是怎么到这里来的呢？你都干什么来着？我以为你是在贝克街搞那件匿名恐吓信的案子呢。”
— Цього я й хотів — щоб ви так вважали.
“我正希望你这样想呢。”
— Отже, ви використовуєте мене в своїх інтересах і в той же час не довіряєте мені! — розчаровано вигукнув я . — А я гадав, Холмсе, що заслужив на краще ставлення з вашого боку.
“原来你是使用我，可是并不信任我呀！”我又气又恼地喊道，“我觉得我在你眼里还不应该一至于此吧，福尔摩斯。”
— Дорогий друже, і в цій справі, як і в багатьох інших, ваша допомога для мене була неоціненною, і я прошу у вас пробачення, якщо вам здається, ніби я вас у чомусь обдурив. Правду кажучи, я пішов на це частково заради вас же самого, а привело мене сюди відчуття, що вам загрожує небезпека, отож я й вирішив особисто дослідити цю справу. Якби я був разом з сером Генрі й вами, то можу вас запевнити, що моя точка зору нічим не відрізнялася б від вашої, а моя присутність змусила б наших дуже страшних противників бути насторожі. А так я мав можливість відвідувати які завгодно місця, чого був би позбавлений, якби жив у баскер-вільському замку. Отож я й досі залишаюся в цій справі невідомою силою, готовою лягти в критичну мить на шальку терезів усією своєю вагою.
“我亲爱的伙伴，在这件案子里就和在很多别的案子里一样，你对我的帮助是无可估量的，如果看来好象我对你耍了什么花招的话，那就请你原谅吧。实际上呢，我所以要这样做，一部分也是为了你的原故，正因为我体会到了你所冒的危险，我才亲自到这里来探察这件事的。如果我和你们—— 亨利爵士和你——都在一起的话，我相信你的看法一定和我的看法一样，只要我一出面，就等于向我们的对手发出警告，叫他们多加小心了。事实上，我一直是能自由行动的，而如果我是住在庄园里的话，那就根本没有可能了。我使自己在这件事里做一个不为人知的角色，随时准备在紧要关头全力以赴。”
— Але навіщо тримати мене в темряві?
“可是为什么要把我蒙在鼓里呢？”
— Бо якби ви знали, що я тут, це нам нічим би не допомогло і могло б, очевидно, призвести тільки до того, що мене виявили б. Вам, мабуть, закортіло б розповісти мені про деякі події або, з властивої вам доброти, принести що-небудь для полегшення мого існування чи зробити щось подібне, а це означало б іти на непотрібний ризик. Я привіз сюди Картрайта — ви, звичайно, пам'ятаєте хлопчину з транспортної контори,— і він дбав про мої скромні потреби, тобто про шматок хліба і чистий комірець. Чого ще людині треба? До того ж він — це зайва пара очей на двох дуже прудких ногах. І те, й те виявилося неоціненним.
“因为叫你知道了，对咱们毫无帮助，也许还可能因而使我被人发现。你势必要想来告诉我点什么，或者是好心好意地给我送些什么应用什物来，这样咱们就要冒不必要的风险了。我把卡特莱带来了——你一定还记得佣工介绍所的那个小家伙吧——我的一些简单的需要，都由他来照顾：一块面包和一副干净的硬领。一个人还需要什么呢？他等于给我添了一双勤快的脚和一对额外的眼睛，而这两样东西对我说来，都是无价之宝。”
— Отже, всі мої звіти пропали марно! — Голос у мене аж затремтів, коли я згадав, з якою старанністю й гордістю їх писав.
“那么说，我写的报告恐怕都白费了！”我回想起在我写那些报告时的辛苦和当时的骄傲的心情，我的声调都颤起来了。
Холмс видобув з кишені пачку листів:
福尔摩斯从衣袋里拿出一卷纸来。
— Ось вони, ваші звіти, дорогий друже, і запевняю, їх зачитано мало не до дірок. Я так добре про все домовився, що вони потрапляли до мене із затримкою всього на один день. Особливо я повинен похвалити вас за розум і запопадливість, виявлені вами у такій надзвичайно важкій справі.
“这就是你的报告，我亲爱的伙伴，而且都反复地读过了，我向你保证。我安排得好极了，因此它在途中只耽搁一天。我必须对你在处理这件极端困难的案子时所表现的热情和智慧致以最高的敬意。”
Я все ще трохи сердився, що мене обдурено, але теплі слова Холмса розвіяли мою досаду. До того ж у глибині душі я відчував, що він має підстави так говорити і що для досягнення нашої мети мені справді не слід було знати про його перебування в пустищі.
我因为受了愚弄，心里还是很不舒服，可是福尔摩斯这些赞扬话的温暖，驱走了我内心的愤怒。我心里也觉得他说得很对，要想达到我们的目的，这样做实在是最好不过的了，我本不应该知道他已来到了沼地。
— Оце вже краще,— мовив Холмс, дивлячись на моє повеселіле обличчя. — А тепер розкажіть про наслідки візиту до місіс Лаури Лайонз — мені не важко було здогадатися: ви їздили саме до неї, бо тепер я вже зрозумів, що це єдина особа в Кумбі-Трейсі, яка може прислужитися нам у нашій справі. Запевняю, якби ви не поїхали туди сьогодні, то я, найімовірніше, подався б туди завтра.
“这样就好了，”他看到阴影已从我的脸上消失之后说道，“现在把你访问劳拉·莱昂丝太太的结果告诉我吧。我本不难想象出你到那里去为的是找她的，因为我已经知道，在库姆·特雷西地方，她是在这件事里唯一能对我们有所帮助的人了。说真的，如果你今天没有去的话，很可能明天我就要去了。”
Сонце зайшло, над пустищем почали густішати сутінки. Повітря зробилося холодним, і ми, щоб зігрітися, сховалися в халупі. І там, сидячи в напівтемряві поряд з Холмсом, я розказав йому про розмову з місіс Лаурою Лайонз. Моя розповідь так його зацікавила, що окремі її частини мені довелося повторювати двічі.
太阳已经落下去，暮色笼罩着整个沼地。空气已经变得凉了起来，于是我们就退进小屋去取暖。我们在暮色之中坐在一起，我把和那女士谈话的内容告诉了福尔摩斯。他非常感兴趣，某些部分我还得重复两遍，他才表示满意。
— Все це надзвичайно важливо,— сказав він, коли я закінчив. — Тепер заповнюється прогалина, яку я ніяк не міг подолати в цій неймовірно складній справі. Вам, певно, відомо про інтимні стосунки між цією дамою і Степлтоном?
“这事是极为重要的，”当我谈完后他说道，“它把在这件最复杂的事情里我所联结不起来的那个缺口给填上了。也许你已知道了，在这位女士和斯台普吞先生中间还有着极为亲密的关系吧？”
— Ні, про інтимні стосунки я нічого не знаю.
“我并不知道这种亲密的关系啊！”
— Щодо характеру цих стосунків не може бути ніяких сумнівів. Вони зустрічаються, листуються, між ними взагалі встановилося цілковите взаєморозуміння. Так от, це дає нам у руки могутню зброю. Якби я тільки зміг скористатися з неї, щоб відірвати від нього його дружину...
“这件事是毫无疑问的。他们常见面，常通信，彼此十分了解。现在，这一点已使咱们手里多了一件有力的武器。只要咱们用这一点对他妻子进行分化……”
— Його дружину?
“他的妻子？！”
— Зараз я поділюся з вами деякою інформацією навзамін почутої від вас. Леді, яку знають тут як міс Степлтон, насправді є його дружиною.
“我现在供给你一些情况，来酬答你所供给我的一切吧。 那个在此地被人称作斯台普吞小姐的女士，实际上就是他的妻子。”
— Боже мій, Холмсе! Ви впевнені в цьому? Тоді як же він дозволив, щоб сер Генрі закохався в неї?
“天哪，福尔摩斯！你说的是什么话呀？！那他怎么又会让亨利爵士爱上她呢？”
— Те, що сер Генрі в неї закохався, не може зашкодити нікому, крім самого сера Генрі. Степлтон, як ви тільки що зауважили, особливо подбав про те, щоб сер Генрі не домігся її. Повторюю, ця леді дружина Степлтона, а не його сестра.
“亨利爵士的堕入情网，除了对亨利爵士本人之外对谁都不会有什么害处。他曾经特别留意避免亨利爵士向她求爱，这是你亲眼看到的。我再说一遍，那位女士就是他的妻子，而不是他的妹妹。”
— Але навіщо потрібний такий хитрий обман?
“可是他为什么要搞这一场煞费苦心的骗局呢？”
— А ось навіщо: Степлтон передбачив, що вона буде набагато йому корисніша в ролі вільної жінки.
“因为他早就看了出来，让她扮成一个未婚的女子对他要有用得多。”
Всі мої підсвідомі здогади, всі мої невиразні підозри набрали раптом чітких обрисів і зосередились навколо натураліста. У цьому байдужому, безбарвному чоловікові в солом'яному брилі і з сачком я побачив щось жахливе — це була істота, наділена безмежним терпінням і хитрістю, з усміхненим обличчям і жорстоким серцем.
我的全部猜测，我那模糊的怀疑突然变得具体起来，并且全都集中到生物学家身上了。在这戴着草帽拿着捕蝶网的、缺乏热情和特色的人身上，我好象看出了什么可怕的东西——无限的耐性和狡黠，一副佯装的笑脸和狠毒的心肠。
— Отже, це і є наш ворог, це він стежив за нами в Лондоні?
“那么说咱们的敌人就是他罗，在伦敦尾随咱们的也就是他罗？”
— Саме так я й розгадав цю загадку.
“我就是这样看破了这个谜的。”
— А попередження... воно надійшло від неї?
“那个警告一定是她发的罗？”
— Авжеж, від неї.
“正是。”
В мороці, що так довго оточував мене, вималювалися обриси якоїсь страхітливої підлоти.
在我心头萦绕已久的，似有似无、半是猜想的一桩极为可怕的罪行已在黑暗之中隐隐约约地现出来了。
— Але чи впевнені ви в цьому, Холмсе? Звідки ви дізналися, що ця жінка — дружина Степлтона?
“可是这一点你敢肯定吗，福尔摩斯？你怎么知道那女人就是他的妻子呢？”
— А звідти. Коли Степлтон зустрівся з вами вперше, він настільки забувся, що розповів вам шматок своєї справжньої біографії,— мені здається, він встиг безліч разів пошкодувати про це. Так, колись у нього справді була школа на Півночі Англії. А немає ж нічого легшого, ніж знайти директора школи. Для цього існують шкільні агентства, з допомогою яких можна встановити особу всякого, хто мав стосунок до цієї професії. Я навів довідки і виявилося, що в одній школі відбулися просто жахливі події і що чоловік, якому вона належала,— прізвище в нього було інше — втік разом із своєю дружиною. Прикмети цих людей цілком збіглися з прикметами Степлтонів. А коли я дізнався, що він захоплювався ентомологією, всі мої сумніви остаточно розвіялися.
“因为在他第一次和你见面的时候，曾经不由自主地把他身世之中真实的一段告诉了你。我敢说，从那时以后，他曾不止一次因此而感到后悔。他从前曾在英格兰北部一度作过小学校长，现在说来，再没有比一个小学校长更容易被人调查清楚的了，通过教育机关就能弄清任何在教育界里工作过的人。我稍微调查了一下，就弄清了曾有一所小学，在极为恶劣的情况下垮了台，而学校的主人——姓名可不相同—— 和他的妻子就不知去向了。他们的相貌特征与咱们在这里所看到的都符合。当我知道了那失踪的人也同样热衷于昆虫学之后，鉴别人物的工作就算是完满地结束了。”
Темрява, що огортала мене, почала потроху світлішати, проте багато що ще ховалося в тіні.
黑幕已逐渐被揭了起来，但大部真相则仍在隐秘之中。
— Якщо ця жінка справді його дружина, то до чого тут місіс Лаура Лайонз? — спитав я.
“如果这个女人真是他的妻子的话，那么怎么会又插进来一个劳拉·莱昂丝太太呢？”我问道。
— Це один з тих пунктів, на які ви пролили світло своїми пошуками. Після вашої розмови з тією дамою ситуація стала набагато зрозумілішою. Я раніше не знав, що місіс Лаура Лайонз збирається розлучитися із своїм чоловіком. Якщо це так, то, маючи Степлтона за неодруженого, вона, очевидно, розраховує піти за нього заміж.
“这正是全部问题之中的一个，而这个问题已被你的探察工作揭示出来了。你对那位女士的访问已使情况明朗了许多。 我没有听说过她和她的丈夫想要离婚。如果她确曾计划离婚，而又把斯台普吞当作未婚男子，那她无疑会要想到做他的妻子了。”
— А що буде, коли вона зрозуміє свою помилку?
“可是，如果她弄清了这骗局呢？”
— Ну, тоді вона може неабияк стати нам у пригоді. Завтра ми обидва — і це наш найперший обов'язок,— повинні побачитися з нею. Чи не здається вам, Вотсоне, що ви надто надовго покинули свого підопічного? Ваше місце в баскервільському замку.
“啊，那样的话，这位女士就可能对我们有用了。当然，我们首先就应该去找她——咱们两人明天就去。华生，你不认为你离开自己的职责已经太久了吗？你本应该是呆在巴斯克维尔庄园的啊。”
На заході згасли останні червоні спалахи, і на пустище опустилася ніч. На фіолетовому небі мерехтіло кілька ледь помітних зірок.
最后的一抹晚霞也在西方消失了，夜降临了沼地。在紫色的天空中，闪烁着几颗半明半暗的星星。
— І останнє запитання, Холмсе,— сказав я, підводячись,— нам не треба нічого приховувати один від одного. Що все це означає? Що йому потрібно?
“还有最后一个问题，福尔摩斯，”我一边站起来一边说道，“当然了，在你我之间是无需保守什么秘密的。他这样做是什么意思啊？其目的何在呢？”
Холмс відповів, притишивши голос:
福尔摩斯在回答的时候，声调都放低了：“这是谋杀，华生，是件深谋远虑、残忍已极的蓄意谋杀。
— Йому потрібне вбивство, Вотсоне,— витончене, заздалегідь обмірковане навмисне вбивство. Не розпитуйте мене про подробиці. Він ось-ось потрапить у мої сіті, хоч уже встиг обплутати сера Генрі своїми. З вашою допомогою він уже майже у мене в руках. Нам тепер загрожує тільки одна небезпека. Він може завдати удару раніше від нас. Ще один день, найбільше два, і я завершу необхідну роботу, а до того пильнуйте свого підопічного так, як любляча мати пильнує хвору дитину. Ваша сьогоднішня відсутність у баскервільському замку цілком себе виправдала, а проте я хотів би, щоб ви не відходили від сера Генрі й на крок. Слухайте!
别再问我细节了。正如同他的那面网围着亨利爵士一样，我的网正紧紧地罩住了他，再加上你的协助，他几乎已经是我的囊中物了。我们所担心的危险只剩了一个，就是说不定他可能在我们采取行动之前先行下手。再过一天——最多两天——我就会把破案的准备工作完成了；在那以前，你得象一个感情深厚的妈妈看守她的病孩子那样紧紧地看好你所保护的人。事实证明，你今天所做的事是正确的，但我还是希望你以不离开他的身边为更好一些。听！”
Моторошний зойк — довгий зойк жаху й болю розітнув тишу пустища. Від цього страхітливого крику в мене аж кров у жилах похолола.
一阵可怕的尖叫声——一阵连绵不断的恐惧与暴怒的喊叫声冲破了沼地上的寂静。那恐怖的喊声使我血管里的血液几乎都为之凝固了。
— О Боже! — видихнув я. — Що це таке? Що це?
“唉呀，我的上帝！”我喘了起来，“这是什么？这是什么意思？”
Холмс схопився з місця, і його темна атлетична постать вималювалася в отворі дверей — він зупинився там, зсутуливши плечі, витягнувши голову вперед і напружено вдивляючись у темряву.
福尔摩斯猛然站了起来，我看到他那黑色的象是运动员似的身体站在小房的门口，双肩下垂，头向前方探出，朝黑暗之中望去。
— Тихше! — прошепотів він. — Тихше!
“嘘！”他轻声说道，“不要出声。”
Цей крик, гучний і несамовитий, долинув до нас звіддаля з похмурої рівнини. Аж ось він почувся ближче, став ще гучнішим і благальнішим.
由于情况的急切，喊声很大，起初那喊声是由黑暗的平原上一个很远的地方传过来的。现在冲进我们耳鼓的声音，已显得愈来愈近，愈来愈大，比以前更急迫了。
— Де це? — пошепки спитав Холмс, і з того, як у нього зірвався голос, я зрозумів, що й він, людина із залізними нервами, приголомшений до глибини душі. — Де це кричать, Вотсоне?
“是哪一边？”福尔摩斯低声问道。由他那样坚强的人的激动的声音里，我知道他也是深受震惊了，“是哪一边，华生？”
— Здається, там,— показав я рукою в темряву.
“我想是那边吧。”我向黑暗之中指去。
— Ні, ось там!
“不，是那边。”
Болісний крик знову розітнув нічну тишу, цього разу ще гучніше й ближче. І до нього долучився якийсь новий звук — глухе, притишене гарчання, досить мелодійне і водночас загрозливе, воно лунало то дужче, то слабше, нагадуючи безперервний гомін моря.
痛苦的喊声，响彻了寂静的夜，愈来愈大，也比以前更近得多了。混在一起的还有一种新的声音，是一种深沉的咕咕哝哝，既悦耳而又可怕的声音，一起一落的，正象是大海所发出的永无休止的低吟。
— Це собака! — вигукнув Холмс. — Ану, Вотсоне, біжімо туди. Боже милий, аби тільки встигнути!
“是猎狗！”福尔摩斯喊了起来，“来呀，华生！来呀。天哪！说不定咱们已经来不及了！”
Він швидко побіг у пустище, я кинувся слідом за ним, не відстаючи й на крок. І раптом десь близько просто попереду нас за уламками скель розлігся останній розпачливий зойк, за ним почувся глухий звук падіння чогось важкого. Ми зупинилися, прислухаючись. Але більше ніщо не порушувало безгоміння тихої ночі.
他立即迅速地在沼地上跑了起来，我紧跟在他的后面。可是，突然间，就在我们的前面，由那片碎石参差、凹凸不平的地方发出了一声最后的绝望的惨叫，然后就是模糊而沉重的咕咚一声。我们站住倾听着，再没有别的声音打破无风之夜的死寂了。
Я побачив, як Холмс, немов знавіснілий, схопився за голову. Потім тупнув ногою.
我看到福尔摩斯象是个神经错乱的人似地把手按在额上，一面跺着脚。
— Він випередив нас, Вотсоне. Ми спізнилися.
“他已经打败了咱们了，华生。咱们来得太晚了。”
— Ні, ні, цього не може бути!
“不，不会，一定不会。”
— Дурний я, що зволікав. А ви, Вотсоне, можете подивитися, чим закінчилося ваше нехтування своїм обов'язком! Але, Богом присягаюся, якщо трапилося найгірше, ми йому відплатимо!
“我真是个笨蛋，竟不采取行动，而你呢，华生，现在该明白放开你应保护的人不管的后果是什么了吧！天哪！如果不幸的事终于发生了的话，那我们就非得向他报复不可了。”
Ми кинулися бігти наосліп у темряві туди, звідки почувся цей жахливий звук, наштовхуючись на валуни, продираючись крізь кущі дроку, насилу видираючись на схили горбів і збігаючи ними вниз. На кожному підвищенні Холмс пильно озирався навколо, але пустище тонуло в мороці, і на його похмурому просторі не помітно було ніякого руху.
我们在黑暗之中向前乱跑，不时地撞在乱石上，勉强地挤过金雀花丛，上气不接下气地跑上了小山，再顺着另一个斜坡冲了下去，一直朝着那可怕的声音传来的方向前进。每到高处，福尔摩斯都焦急地向四周望一望，可是沼地里黑暗异常，在荒凉的地面上，没有一件东西在动。
— Ви що-небудь бачите?
“你看到什么东西没有？”
— Анічогісінько.
“什么也没有看到。”
— Але стривайте! Що це?
“可是你听听那是什么声音？”
До нас долинув притишений стогін. Ось він почувся знову, ліворуч від нас! Пасмо скель з того боку закінчувалося прямовисною стіною, що височіла над усипаним камінням схилом. І на тому схилі ми побачили щось темне, неправильної форми. Коли ми підбігли ближче, темний предмет набрав чіткіших обрисів. Це була людина, вона лежала долілиць, підвернувши під якимось жахливим кутом голову, підвівши плечі й випнувши спину так, наче робила сальто. Поза ця була вкрай безглузда, і тому в першу мить я не зрозумів, що чув уже передсмертний стогін. Ні шереху, ні звуку не доходило до нас від темної постаті, над якою ми схилилися. Холмс доторкнувся до тіла, скрикнув від жаху і відсмикнув руку. Вогник сірника, якого він витер, освітив його закривавлені пальці й страшну калюжу, що повільно розпливалася під розбитим черепом жертви. І ще сірник висвітив таке, від чого серця в нас завмерли — перед нами лежало мертве тіло сера Генрі Баскервіля!
一阵低低的呻吟传进了我们的耳鼓，又是在我们的左面！
在那面有一条岩脊，尽头处是直上直下的崖壁，由那里向下，可以看到一片多石的山坡。在那高低不平的地面上，平摊着一堆黑咕隆咚的、形状不规则的物体。当我们跑近了它的时候，模糊的轮廓就变得清楚起来了。原来是个趴在地上的人，头可怕地在身体下面窝着，身体向里蜷曲成一团，好象是要翻跟斗的样子。他的样子那样特别，使我当时都不能相信，刚才听到的声音是他灵魂脱壳时发出来的。我们弯身望着的那个人一言不发，动也不动。福尔摩斯把他抓住提了起来，一面惊恐地大叫了一声。他划燃了一根火柴，亮光照出了那死人紧攥在一起的手指，也照出了由他被打破的头颅骨里流出来的，慢慢扩大着的一滩可怕的血。火光还照清楚了另一件使我们痛心得几乎昏过去的事——正是亨利·巴斯克维尔爵士的尸体！
Ще б пак! Адже ні я, ні Холмс не могли забути незвичайний червонястий твідовий костюм Генрі Баскервіля, той самий, в якому він уперше завітав до нас на Бейкер-стріт. Ми тільки на мить побачили цей костюм, а потім сірник спалахнув востаннє й згас так само, як у наших серцях згасла надія. Холмс застогнав, і навіть у темряві стало видно, як зблідло його обличчя.
我们俩谁也不可能忘记那身特别的、发红色的、用苏格兰呢制成的衣服——就是第一天早晨在贝克街看到他穿的那一套。我们只清清楚楚地看了一眼，那根火柴闪了闪就灭了，就象是希望离开了我们的灵魂一样。福尔摩斯呻吟着，在黑暗中也能看得出他的脸色发白。
— Негідник! Негідник! — вигукнув я, стискаючи кулаки. — Холмсе, я ніколи собі не пробачу, що покинув його напризволяще!
“这个畜生！畜生！”我紧握着双拳，喊着，“福尔摩斯，我永远也不能原谅自己，我竟离开了他的身旁，以致使他遭到了厄运。”
— Я завинив ще більше, Вотсоне. Аби остаточно підготувати цю справу, цілком її завершити, я знехтував життям свого клієнта. Це найтяжчий удар за всю мою практику. Але хіба міг я знати, хіба міг знати, що, незважаючи на всі мої застереження, він, ризикуючи життям, піде сам-один у пустище?
“我比你的罪过还要重，华生。为了从各方面作好破案前的准备工作，我竟然把我们的嘱托人的性命弃而不顾了。在我一生的事业之中，这是我所受到的最大的打击了。可是我怎么会知道——我怎么会知道——他竟不顾我的一切警告，单身冒着性命的危险，跑到沼地里来呢？”
— Подумати тільки, ми чули його крик — Боже мій, який крик! — і не змогли врятувати сера Генрі! Де цей клятий псюра, що призвів його до смерті? Може, ховається тут серед скель? А де Степлтон? Він відповість за це.
“咱们听到了他的呼声——我的上帝啊，那阵叫唤呀！——可是竟救不了他！把他置之死地的那只猎狗在哪里呢？现在它可能正在乱石之间转来转去呢。还有斯台普吞呢，他在哪里呢？他一定得对这件事负责。”
— Так, обов'язково. Я подбаю про це. І дядька, й племінника вбито — один помер від страху, коли побачив звіра, на його думку істоту надприродну, другий знайшов свій кінець, рятуючись втечею. Але тепер нам треба довести, що між цим чоловіком і звіром існує зв'язок. Спираючись на те, що ми чули, неможливо навіть твердити про існування якогось собаки, оскільки, очевидно, сер Генрі просто впав і вбився. Але, присягаюсь небом, хоч би який хитрий був цей чоловік, не пізніше як завтра він буде у мене в руках!
“他当然要负责了。我保证要让他负责的。伯侄两人都已被杀死了——一个是看到了那只他认为是妖魔的畜生就被吓死了；另一个虽曾飞奔逃避也未能免于死亡。现在咱们得设法证明这人畜之间的关系了。如果不是咱们听到了那声音的话，甚至咱们都不会相信那畜生的存在，因为亨利爵士显然是摔跤跌死的。可是，老天在上，不管他多么狡猾，过不了明天，我就要抓住这家伙！”
Приголомшені раптовим і непоправним нещастям, яке означало, що всі наші довготривалі й важкі зусилля закінчилися вкрай жалюгідно, ми стояли із скам'янілими серцями по обидва боки знівеченого тіла. Потім коли зійшов місяць, видерлись на вершину скелі, з якої впав наш бідолашний друг, і звідти оглянули похмуре пустище — одна половина його сріблилася в місячному сяйві, друга тонула в мороці. Вдалині, за кілька миль від нас у напрямку Грімпена, рівно світився жовтавий вогник. Він міг горіти лише в самотній оселі Степлтонів. Люто лайнувшись, я погрозив у той бік кулаком.
我们痛心地站在这具血肉模糊的尸体两侧，我们长期的奔波劳碌，竟落得这样一个可怜的结果，这个突然而不可挽回的灾难，使我们心里感到异常沉重。后来，月亮升起之后，我们爬上了我们可怜的朋友摔倒的那块山岩的最高处，并由绝顶处向黑暗的沼地里逼视。黑暗中闪烁着银白色的光辉，几里开外的远处，在朝着格林盆的那个方向，有一点单独的黄色火光在闪亮着，只可能是来自斯台普吞家的那所孤独的房子。我一面向前看着，一面对着它狂怒地挥舞着拳头，并狠狠地咒骂了一句。
— А чому б нам не схопити його зараз же?
“咱们为什么不马上抓住他呢？”
— Справу ще не завершено. А він хлопець обачливий і хитрий як ніхто в світі. Не має значення, що саме ми знаємо, має значення лише те, що ми здатні довести. Один хибний крок, і негідник може ухилитися від нашого удару.
“咱们破案的条件还没有成熟，那家伙细心狡猾到了极点；问题不在于我们已经掌握了多少情况，而在于我们能证明些什么。只要我们走错一步，那恶棍说不定就要从咱们的手里溜走了。”
— Що ж нам придумати?
“那么，咱们怎么办呢？”
— На завтра клопоту у нас скільки завгодно. А сьогодні ми можемо тільки зробити нашому бідолашному другу останню послугу.
“明天咱们有的是该做的事，今天晚上也就只能给可怜的朋友办办后事了。”
Ми обидва спустилися стрімким схилом і наблизилися до безформної чорної купи, що лежала на посрібленому місяцем камінні. В серці мені шпигонуло, коли я подивився на це скарлючене агонією тіло, на очі набігли сльози.
我们俩一同下了陡坡，向尸体走去，在反射着银光的石头上，那黑色的身体能看得很清楚；四肢扭曲的那种痛苦的样子使我感到心酸，泪水模糊了我的眼睛。
— Доведеться послати по допомогу, Холмсе! Самі ми не донесемо його до баскервільського замку. Боже мій, чи ви збожеволіли?
“咱们非得找人来帮忙不可了，福尔摩斯！咱们无法把他一直抬到庄园去……”我的话还没有说完就听见他大叫了一声，在尸体旁边弯下了身。我见状不禁喊道，“天哪，你疯了吗！”
Холмс скрикнув і нахилився над тілом сера Генрі. І раптом почав пританцьовувати, сміючись і тиснучи мені руку. Невже це мій суворий, завжди стриманий друг? Та в ньому ж стільки прихованого вогню!
福尔摩斯跳起舞来了，大笑着抓住我的手乱摇。难道这就是我那严肃而善于自持的朋友吗？这可真是闷住的火烧出来了啊！*
— Борода! Борода! У цього чоловіка борода!
“胡子！胡子！这人有胡子！”
— Борода?
“有胡子？”
— Це не баронет, це... це мій сусід, каторжник!
“这不是准男爵——这是——啊，这是我的邻居，那个逃犯！”
З гарячковим поспіхом ми перевернули тіло, закривавлена борода тепер стирчала вгору, показуючи на ясний холодний місяць. Сумнівів бути не могло — такий же низький лоб, глибоко запалі, як у мавпи, очі. Це було те саме обличчя, що визирнуло з-за скелі у світлі свічки — обличчя Селдена, злочинця.
我赶快把死尸翻了过来，那撮滴嗒着血的胡须向着冰冷而清澈的月亮翘着。一看他那突出的前额和野兽般地深陷的眼睛就不会弄错，确实就是那天在烛光照耀之中从石头后面闪露在我眼前的那张面孔——逃犯塞尔丹的面孔。
Я миттю все зрозумів. Я згадав, як баронет казав мені, що подарував свій старий одяг Беррімору. Беррімор віддав його Селденові, щоб допомогти тому втекти. Черевики, сорочка, кепі — все це колись належало серу Генрі. Так, трагедія залишалася трагедією, але, за законами своєї країни, Селден принаймні заслуговував на смерть. З радісним серцем, вдячний долі за те, що не сталося найгіршого, я пояснив Холмсу, в чому справа.
我马上就都明白了，我记起了准男爵曾经告诉过我，他曾把他的旧衣服送给了白瑞摩。白瑞摩把这些衣服转送了出去，好帮助塞尔丹逃跑，靴子、衬衣、帽子——全都是亨利爵士的。这出悲剧演得是够惨的，可是根据国家的法律，这个人至少是死得不冤的。我把事情的来由告诉了福尔摩斯，我对上帝的感激和我内心的快乐使我的满腔热血都为之沸腾起来了。
— Отже, причина смерті бідолахи — одяг,— мовив він. — Цілком зрозуміло, що собацюру пустили по сліду, давши понюхати якусь із речей сера Генрі,— найімовірніше, черевик, що зник у готелі,— от він і погнався за цим чоловіком. Проте мене дуже дивує одне: яким чином Селден побачив у темряві, що за ним женеться собака?
“那么说，这身衣服就是那恶棍致死的原因了，”他说道，“问题很清楚，那只猎狗是先闻了亨利爵士穿用的东西之后，才被放出来进行追踪的——最可能的就是那只在旅馆里被偷去的高筒皮鞋——因此这个人才被穷追不舍，直到摔死为止。 可是有一点非常奇怪：塞尔丹在黑暗之中怎么会知道那狗跟在他身后的呢？”
— Він його почув.
“他听到的吧。”
— Собачий гавкіт у пустищі не міг нажахати цього загартованого й відважного чоловіка настільки, щоб він почав репетувати на ґвалт, ризикуючи, що його зловлять. Якщо судити з його зойків, він біг досить довго після того, як зрозумів, що собацюра за ним женеться. Як він про це здогадався?
“只是在沼地里听到一只猎狗的声音，决不会使象这个逃犯那样残酷的人恐怖到这样的地步，甚至冒着再度被捕的危险狂呼求救。根据他的喊声判断，在他知道了那狗在追他以后，他一定拚命地跑了很长的一段路。他是怎么知道的呢？”
— А для мене більша таємниця в іншому: чому цей пес, припускаючи, що наші здогади правильні...
“还有一件我尤其感到神秘的事，假设咱们的推断完全正确的话，那么这只狗为什么……”
— Я нічого не припускаю.
“我什么也不想推测。”
— Добре, чому собаку випущено саме сьогодні пізно ввечері: Не думаю, що він завжди бігає так вільно. Степлтон не відпустив би собаку, якби не мав підстав вважати, що сер Генрі теж буде в пустищі.
“啊，那么为什么这只狗单单今晚被放出来呢？我想那只狗并不是永远放在沼地里随便跑的。除非有根据认为亨利爵士会到那里去，否则斯台普吞是不会把它放出去的。”
— Моя загадка набагато складніша за вашу, бо на вашу ми скоро дістанемо відповідь, а моя може назавжди, лишитися нерозгаданою. А тепер давайте вирішимо, що нам робити з тілом цього нещасного. Не можемо ж ми покинути його тут лисицям і воронам.
“在两种难题当中，我的困难是更加麻烦的一个，我认为，你那个疑问很快就可以得到解答了，可是我那问题则可能永远是个谜。眼前的问题是：这个可怜的坏蛋的尸体，咱们怎么办呢？咱们总不能把他放在这里喂狐狸和乌鸦啊！”
— Мабуть, треба покласти його в одну з цих халуп, поки ми не зв'яжемося з поліцією.
“我建议在咱们与警察取得联系之前，先把他放进一间小屋去。”
— Правильно. Вдвох ми його туди як-небудь донесемо. Ого, що це, Вотсоне? Невже це він сам власною персоною. Ну й дива! І яке зухвальство! Ні слова про наші підозри — ні слова, бо інакше всі мої плани буде зруйновано.
“对，我相信你和我可以抬得动他。啊，华生，这是怎么回事？正是他，真是大胆得出奇！你可不要说出一句显出怀疑的话来，一句也不要说，不然的话，我的全部计划就都要完蛋了。”
З пустища до нас наближалася людина — я побачив тьмяний вогник сигари. Місяць світив яскраво, і я зразу впізнав вертку, рухливу постать і швидку ходу натураліста. Помітивши нас, він зупинився, потім знову рушив уперед.
在沼地上，有一个人正向着我们走来，我看见有一点隐约的雪茄烟火。月光照在他的身上，我能看得出来那位生物学家的短小精悍的身材和那轻快得意的脚步。他一看见我们便停住了，然后又向前走了过来。
— Докторе Вотсоне! Невже це ви? Аж ніяк не чекав зустріти вас у пустищі вночі. Але Боже мій, що це? Що трапилося? Не може бути, невже це сер Генрі?
Степлтон пробіг повз мене й нахилився над мертвим тілом. Я почув, як він різко вдихнув повітря, сигара випала у нього з пальців.
“啊，华生医生，不会是您吧，是吗？我再也想不到在这样的夜深时分会在沼地里看到您。噢，我的天，这是怎么回事？有人受伤了吗？不——不要告诉我说这就是咱们的朋友亨利爵士！”他慌忙地由我们的身旁走过去，在那死人的身旁弯下身去。我听到他猛然地倒吸了一口气，手指夹着的雪茄也掉了下来。
— Хто... хто це? — спитав він, затинаючись.
“谁，这是谁呀？”他口吃地说。
— Селден, каторжник, що втік з прінстаунської тюрми.
“是塞尔丹，由王子镇逃跑的那个人。”
Степлтон повернув до нас бліде як у мерця обличчя, ціною величезних зусиль приховавши своє здивування й розчарування. Він пильно подивився спочатку на Холмса, потім на мене.
斯台普吞转向我们，面色苍白，可是他以极大的努力克制住了惊慌和失望的表情。他两眼死盯着福尔摩斯和我。
— Ось тобі й маєш! Жахлива подія! Як же це сталося?
“天哪！这是多么惊人的事啊！他是怎么死的？”
— Здається, впав з тієї скелі й скрутив собі в'язи. Ми з другом прогулювалися й почули крик.
“看样子他好象是在这些岩石上摔断了脖子。当我们听到喊声的时候，我和我的朋友正在沼地里散步。”
— Я теж почув крик. Він і витягнув мене з дому. Я переживав за сера Генрі.
“我也听到了喊声，因此我才跑了出来，我很替亨利爵士担心。”
— Чому саме за сера Генрі? — не стримався я.
“为什么单单替亨利爵士担心呢？”我忍不住地问了一句。
— Тому що він мав зайти до нас сьогодні. Але не зайшов, і це, природно, дуже мене здивувало. Коли ж я почув у пустищі крик, то занепокоївся, чи не загрожує йому небезпека. До речі,— його очі перескочили з мене на Холмса,— крім крику, ви нічого не чули?
“因为我已经约他来了，可是他并没有来，我吃了一惊，因此当我听到沼地里的喊声的时候，我当然要为他的安全而大感惊慌了。”他的眼光再度从我的脸上忽地转向福尔摩斯，“除了那喊声之外，您还听到了什么声音没有？”
— Ні,— відказав Холмс. — А ви?
“没有。”福尔摩斯说，“您呢？”
— Теж ні.
“也没有。”
— Тоді навіщо про це питати?
“那么，您这样问是什么意思呢？”
— О, хіба ви не знаєте, які історії розповідають тутешні селяни про привид якогось собаки і таке інше? Подейкують, ніби він бігає ночами в пустищі. От я й поцікавився, чи не чули ви його сьогодні.
“啊，您总知道农民们所说的关于那只鬼怪似的狗和其他等等的故事吧，据说夜间在沼地里能够听得见。当时我正在想，今晚是否可能听得到这样的声音呢。”
— Ні, ми нічого такого не чули,— відповів я.
“我们没有听到这一类的声音。”我说道。
— А як, на вашу думку, загинув цей бідолаха?
“可是你们以为这个可怜的家伙是怎么死的呢？”
— Я впевнений, що від хвилювань і постійного страху бути спійманим у нього помутився розум. Мабуть, у нападі божевілля він бігав по пустищу, випадково впав тут зі скелі й скрутив собі в'язи.
“我可以肯定，焦虑的心情和长期露宿在外的生活已经把他逼得发疯了。他一定曾经疯狂地在沼地里奔跑，而最终则在这里跌了一跤，把脖子摔断了。”
— Так, це найбільш вірогідне пояснення,— сказав Степлтон і зітхнув, як мені здалося, з явним полегшенням. — А що ви про це думаєте, містере Шерлоку Холмсе?
“看来这倒是个最合理的说法，”斯台普吞说道，他还叹了一口气。依我看，这是表示他已放了心了，“您认为怎么样，歇洛克·福尔摩斯先生？”
Мій друг вклонився, віддаючи Степлтонові належне.
我的朋友欠身还了礼。
— А ви дуже догадливі.
“您认人认得真快。”他说道。
— Ми чекаємо вас відтоді, як сюди приїхав доктор Вотсон. І ви прибули вчасно — стали свідком трагедії.
“自从华生医生到来之后，这里的人就知道您也会来的。 您倒赶上了看这一出悲剧。”
— Воно й справді так. Але я не маю сумнівів, що мій друг дасть цій пригоді правильне пояснення. А я поїду завтра в Лондон з неприємною згадкою.
“是的，确是如此，我确信我的朋友的解释是能够概括全部事实的。我明天就要带着一桩不快的回忆回到伦敦去了。”
— Ви повертаєтеся завтра?
“喔，您明天就回去吗？”
— Маю такий намір.
“我是这样打算的。”
— Сподіваюсь, ваш візит сюди проллє світло на події, які завели нас у глухий кут.
“我希望您的这次来访，多少能把这些我们所大惑不解的事情搞出一些眉目来。”
Холмс знизав плечима.
福尔摩斯耸了耸肩。
— Не завжди можна досягти успіху, на який сподіваєшся. Досліднику потрібні не легенди й чутки, а факти. Щось нічого з цією справою у мене не виходить.
“人并非总能根据自己的主观愿望得到成功的。负责调查工作的人需要的是事实而不是传说和谣言。这件案子办得并不使人满意。”
Мій друг говорив найщирішим і найнезацікавленішим тоном. Степлтон все ще не зводив з нього погляду. Потім він звернувся до мене:
我的朋友以他那最坦白和最漫不经心的神态讲着。斯台普吞还是死盯着看他，然后他又向我转了过来。
— Я охоче запропонував би віднести бідолаху до нас, але це так налякає сестру, що, мабуть, не варто цього робити. Якщо ми чимось прикриємо йому обличчя, то до ранку з ним нічого не трапиться.
“我本想建议把这可怜的家伙弄到我家里去，可是他一定会使我妹妹大感惊恐，因此我觉得还是不要这样做的好。我想若用什么东西把他的头部遮住是可以安全无事的，明天早晨再想办法吧。”
Так і було зроблено. Відхиливши гостинне запрошення Степлтона завітати до нього, ми з Холмсом рушили до замку Баскервілів, давши натуралісту можливість повертатися додому самому. Пройшовши трохи і озирнувшись назад, ми побачили його постать, що рухалася безкраїм пустищем, і самотню чорну пляму, що залишилась на посрібленому місячним сяйвом схилі,— то лежала людина, яка загинула такою жахливою смертю.
事情就这样安排好了。福尔摩斯和我谢绝了斯台普吞好意的约请，就向巴斯克维尔庄园走去了，剩下了生物学家独自走了回去。我们回头望望，看到那背影还在广阔的沼地上缓慢地向远方移动；在他的身后，白花花的山坡上有一个黑点，标明着得到如此可怕的结局的那个人躺着的地方。